Правовий режим земель сільськогосподарського призначення (ID:175115)

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 1.1. ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ При розкритті змісту поняття ЗСГП законодавець перерахував ті види діяльності, які можуть бути здійснені на чи за допомогою таких земель. Так, ч.1 ст.22 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) передбачено, що ЗСГП визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. На думку Кулинича П.Ф., наведене визначення є надто вузьким, суто виробничо-сільськогосподарським і не відображає всіх функцій даної категорії земель, які вони виконують у сучасних умовах розвитку суспільства. Наприклад, сільські території та сільськогосподарські угіддя набувають все більшої популярності як просторова база для сільського і земельного туризму. З огляду на це закріплене у законодавстві України визначення ЗСГП не стільки характеризує ці землі, відображаючи їх суттєві ознаки та функції, скільки служить критерієм їх відмежування від інших категорій земель України . Склад ЗСГП визначається у ч.2 ст.22 ЗКУ, де вказано, що до них належать сільськогосподарські (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). На жаль, законодавство не визначає критерії віднесення сільськогосподарських угідь до тих чи інших видів, а також внутрівидові пріоритети у межах категорії земель, що сприяє зловживанням при внутрігосподарському будівництві. Належність до певного виду угідь визначається переважно за даними статистичної звітності .