Застосування права як особлива форма реалізації права (ID:185195)

ВСТУП Актуальність теми. Розвиток сучасного суспільства пов’язується з підвищенням ролі та значення правового регулювання. Саме рівень впорядкованості суспільних відносин, чітке визначення меж правового впливу, наявність дієвих механізмів реалізації права є важливими чинниками забезпечення ефективності права як засобу управління суспільством. Реалізація правових вимог завершує процес правового регулювання суспільних відносин, уособлюючи тим самим певний результат. Особливою формою реалізації права є застосування права як особлива та найбільша за обсягом ланка юридичного процесу, спрямована на індивідуалізацію абстрактних правових приписів. В Україні різні аспекти правозастосування досліджували С. Бобровник, О. Богініч, Д. Бочаров, Ю. Власов, М. Гнатюк, С. Гусарєв, Ж. Дзейко,В. Дудченко, Л. Завадська, Л. Кельман, М. Козюбра, А. Колодій, В. Копєйчиков, О. Лаба, В. Лемак, С. Лисенков, Л. Макаренко, Б. Малишев, О. Москалюк, В. Нагребельний, І. Невзоров, Н. Оніщенко, О. Павлишин, О. Петришин, Н. Пархоменко, П. Рабінович, М. Рісний, О. Скакун, Т. Тарахонич, О. Фатхутдінова, Ю. Шемшученко та ін. Однак, не применшуючи значення наукових ідей, що дістали теоретичне обґрунтування, проблема правозастосування та його механізму потребує подальшого теоретико-правового осмислення. Метою дослідження є вивчення застосування права як особливої форми реалізації норм права. Реалізація поставленої мети зумовила потребу у розв’язанні таких завдань дослідження: • вивчити поняття і ознаки реалізації права; • розглянути форми реалізації права; • розглянути поняття і ознаки застосування права; • розглянути суб’єктів застосування права; • дослідити основні стадії процесу застосування норм права; • розглянути акти застосування права: поняття та стуктуру. Об’єктом дослідження є застосування норм права як особливої форми реалізації права. Предметом дослідження є форми реалізації права. В процесі написання роботи було використано сукупність загальноприйнятих методів і прийомів наукового пізнання. Методологічну основу дослідження склала система філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів, філософських підходів і принципів наукового пізнання, які забезпечили комплексний та всебічний аналіз обраного предмета дослідження. РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА 1.1. Поняття і ознаки реалізації права У літературі реалізація норм права розглядається як процес втілення правових приписів у поведінці суб’єктів та їх практичній діяльності щодо здійснення суб’єктивних прав та виконання юридичних обов’язків [33, с. 216] Реалізацію права також можна розглядати як діяльність суб’єктів, сформовану відповідними мотивами і поставленими цілями для задоволення суб’єктивних потреб. Реалізацію права розуміють як фактичне здійснення правових приписів у поведінці та діяльності (бездіяльності) суб’єктів права [25, с. 127]. Саме через реалізацію норм права досягається результат, зміст якого був закладений законодавцем при виданні норми права [30, с. 208]. Таким чином, реалізація права - це інтелектуально-вольова діяльність суб’єктів права, що спрямована на використання, виконання, дотримання та застосування правових норм, здійснюється для задоволення потреб та досягнення бажаного особистого чи соціального результату. Реалізація права має величезне значення. По-перше, шляхом правореалізації здійснюються суб’єктивні права та обов’язки, без яких учасники не зможуть самостійно втілити правові норми у життя. По-друге, норми права встановлюють специфіку правовідносин, відповідно до якої визначається поведінка учасників правовідносин. По-третє, реалізація норм права необхідна також у разі виникнення спору між учасниками правовідносин. По-четверте, реалізація норм права виникає з необхідності контролю з боку держави за законністю та доцільністю дій учасників правових відносин або коли вимагається офіційне підтвердження наявності або відсутності конкретних фактів та спеціальне їх юридичне оформлення [7, с. 83]. ВИСНОВКИ За результатами матеріалу викладеному у курсовій роботі можливо зробити наступні виводи: 1. В загальному вигляді реалізацію норми права можна визначити як усвідомлену діяльність з втілення її приписів у правомірній поведінці суб’єкта з метою досягнення соціально-корисного результату, передбаченого законодавцем, і виявлення соціальної цінності даної норми. 2. Норми права можуть бути реалізовані по-різному: у правовідносинах і поза ними, за участю державних органів і без них. Конкретна форма реалізації правових норм залежить від особливостей їхніх гіпотез і диспозицій, специфіки суспільних відносин, що ними регулюються, характеру поведінки суб’єктів, які беруть участь у реалізації правових норм. У цьому зв’язку на основі певних ознак та критеріїв розрізняють різні форми реалізації норм права. 3. Застосування норм права - це особлива форма реалізації права. її особливість полягає в тому, що вона суттєво відрізняється від інших форм реалізації права - виконання, дотримання і використання, адже їй притаманні специфічні ознаки, які характеризують її як самостійну форму реалізації і дають змогу відмежувати від інших правових явищ. 4. Суб’єктами застосування норм права є державні органи, установи, державні й недержавні підприємства, громадські організації, фізичні особи, які відповідно до законодавства наділені правозастосовною компетенцією. 5. Застосування правових норм має управлінські, соціально-політичні функції, а також виконує профілактичні і виховні завдання. Процес правозастосування охоплює наступні стадії, які входять до механізму застосування норм права - встановлення та аналіз фактичних обставин справи, вибір та встановлення автентичності тексту норми права, прийняття рішення у справі, застосування норм права. 6. Акт застосування норм права - це формально-обов’язкове правило поведінки, яке має державно-владний індивідуальний характер і спрямоване на конкретизацію правового регулювання правовідносин конкретних суб’єктів у певній об’єктивно існуючій життєвій ситуації. 7. Акт застосування права відіграє вагоме значення в теорії держави і права, оскільки окрім того, що він виступає підсумковим результатом правозастосовної діяльності, також слугує засобом приведення в життя державної політики, є однією з форм управління суспільством. 8. Правозастосовні акти можуть класифікуватись за різними критеріями: за суб'єктами прийняття; за функціональною спрямованістю; за галузевою приналежністю норм права, що застосовуються; за юридичною формою; за формою зовнішнього прояву; залежно від структурного елемента норми права, що застосовується; за значенням у юридичному процесі; за юридичними наслідками СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституція України від 28 червня 1996 року 2. Про судову практику у справах про хабарництв : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. II Юридичний вісник України. - 2002. -№28.- с. 21. 3. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом обществе. - М.1966. 4. Бочаров Д.О. Правозастосовча діяльність: поняття, функції та форми: Проблемні лекції /Д.О. Бочаров. - Дніпропетровськ: АМСУ, 2006. - 73 с. 5. Власов Ю.Л. Окремі проблеми реалізації норм права у практичній діяльності органів судової влади. // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. — 2005. — Вип. 29. - с. 22-26 6. Вопленко Н.Н. Реализация права: Учебное пособие. — Волгоград: Издательство Волгоградского государственного университета, 2001. — 48 с. 7. Гнатюк М.Д. Реалізація правових норм: поняття та значення // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 27. - с. 79 – 85 8. Гредескул Н.А. К учению об осуществлении права. Интеллектуальный процессб требующийся для осуществления права. — Харьков: “Типография Адольфа Дарре”, 1900. - 235 с. 9. Гуляихин В.Н. Диалектика естественного и позитивного права как источник общественно-правового прогресса // Вопросы права и политики. — 2013. — № 4. 10. Гусарєв С. Д. Теорія права і держави : навч. посіб. / С. Д. Гусарєв, А. Ю. Олійник, О. Л. Слюсаренко. -К. : Правова єдність, 2008. - 270 с. 11. Еоловченко В. В. Правозастосування і захист прав людини в суверенній Україні : [монографія] / В. В. Еоловченко, О. В. Еоловченко. - Чернігів : Вид. Лозовий В. М., - 2012. - 327 с. 12. Завадская Л. Н. Механизм реализации права. — М. : Наука, 1992. — 387 с. 13. Загальна теорія держави і права : підручник [для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін. ; за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. - Харків : Право, 2009. - 584 с. 14. Лазарев В.В. Социально-психологические аспекты применения права. - Казань, 1982. 15. Лазарев В. В. Теория государства и права : [учебник] / В. В. Лазарев, С. В. Липень. - 4-е изд., перераб. и доп. - М. : Издательство Юрайт;, 2011. - 634 с. 16. Маликов М.Ф. Истоки познания. Том 3: Гносеологические основы реализации права. Уфа: АН РБ, Гилем, 2012. — 240 с. 17. Манько Д. Щодо широкого розуміння категорії застосування права / Д. Манько II Публічне право. -2011.-№ 1.- с. 130-135. 18. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Учебник. —М.: Юристъ, 2004. — 512 с. 19. Медведчук В.В. Про методологічні основи правової системи України та шляхи її вдосконалення // Вісник Академії правових наук України. - Х., 1996. - с. 36-42. 20. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм І П.Е. Недбайло. - М. : Госюриздат, I960. - 511 с. 21. Нерсесянц В.С. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов, М.: Норма, 2004. — 832 с. 22. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. — М.: Юристъ, 2001. — 520 с. 23. Общая теория права: Учебник для юридических вузов / Под общ. ред. А.С. Пиголкина. — М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1998. — 384 с. 24. Рабінович П.М. Застосування правових норм І П.М. Рабінович II Юридична енциклопедія. - К. : «Укр. енцикл.», 1998. - Т. 2: Д-И. - 1999. - С. 528. 25. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Навч. посібник. — Львів: Край, 2007. — 192 с. 26. Решетов О.В. Реализация норм советского права. - Казань, 1989. 27. Савченко В.Н., Смагин В.П. Начала современного естествознания. Тезаурус. — Ростов н/Д.: Феникс, 2006. — 336 с. 28. Скакун О. Ф. Теорія права і держави : [підручник] / Скакун О. Ф. - [4-е вид., доп. і перероб.]. - К. : Алерта, 2013. - 524 с. 29. Теорія держави і права: Навч. посіб. / За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. К.; Юрінком Інтер, 2003. — 368 с. 30. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебник: 3-е изд. Дополн. и испр. - М.: 2008. 31. Шигабутдинова А. Л. Категория «субъекты применения права»: дискуссионные аспекты определения І А.Л. Шигабутдинова II Право и государство: теория и практика. -2013.-№3 (99). - с. 18-21. 32. Философский энциклопедический словарь / Ред.-сост. Е. Ф. Губский, Г. В. Кораблева, В. А. Лутченко. — М.: ИНФРА-М, 2003. — 576 с. 33. Юридична енциклопедія: в 6 т. / за ред.. Ю.С. Шемшученка - К., 2003. 34. Юхимюк О. Типологія правозастосування І О. Юхимюк II Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : право. - Вип. 19. -Т. 1,- Ужгород, 2012. - с. 132-134. 35. Явич Л.С. Общая теория права. — Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1976. — 328 с. 36. Янюк Н. «Посадові» і «службові» особи у національному законодавстві: проблеми розмежування понять І Н. Янюк II Право Украї- ни.-2009.-№ 11. - с. 180-184.