ОСНОВИ ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (ID:204511)

Вступ Протягом кількох десятиліть суспільні відносини у світі розвиваються під впливом інтеграційних процесів, які охопили вже всі регіони земної кулі. Інтеграція здійснюється в тій чи іншій частині світу за різних соціально-економічних та політико-правових умов, однак їй притаманні певні закономірності. Як свідчить практика, розвиток інтеграції відбувається у декілька етапів: від створення умов для вільної торгівлі до координації країнами напрямів своєї політики в різних галузях. І хоча кількість інтеграційних організацій, які створюються для управління відповідними процесами, постійно збільшується, тільки Європейський Союз (ЄС) досяг такого ступеня інтеграції, коли перед його країнами-членами постало питання про проведення спільної економічної, зовнішньої та внутрішньої політики. Значного розвитку набули й правові форми регулювання інтеграційних процесів в Євросоюзі. У ньому активно формується власна система правових норм, створених європейськими інтеграційними об'єднаннями. її доповнюють приведені шляхом гармонізації у відповідність до єдиних європейських стандартів норми внутрішнього права держав-членів. Членство країн у Євросоюзі вимагає час від часу внесення змін до конституційного та іншого національного законодавства, що зумовлено необхідністю подальшого вдосконалення правових засад для забезпечення діяльності правового механізму європейської інтеграції і спрямовано на створення передумов для повноцінної участі країн в інтеграційних процесах. Знання права ЄС, особливостей правового регулювання відносин між європейським інтеграційним об'єднанням та країнами, питань гармонізації законодавства нашої країни з правом Євросоюзу необхідні кожному. Тому у своїй роботі я розкрию питання, що є предметом вивчення дисципліни «Основи права Європейського Союзу». Висновок В процесі виконання даної контрольної роботи мною було вивчено таке питання, як розподіл повноважень між ЄС і державами-членами. Стало відомо, що торгова політика і митний союз знаходяться у виключній компетенції ЄС, для внутрішнього ринку, сільського господарства, енергетики, транспорту, захисту навколишнього середовища, захисту споживачів, сфери юстиції та охорони правопорядку діє розділена компетенція. В особливо важливих політичних сферах, таких, як зовнішня, оборонна, податкова політика, а також соціальний захист, законодавча компетенція залишається у держав-членів, якщо вони надалі не побажають перенести її на рівень ЄС. У зазначених сферах держави-члени ЄС мають право законодавчої ініціативи на рівні ЄС і діють на основі міжурядових відносин, тобто як суверенні держави. Що стосується зовнішньої політики, то всі питання, що стосуються зовнішніх торгових відносин, відносяться до компетенції ЄС. Саме ЄС проводить єдину торгову політику, тому він виступає в якості єдиного учасника, що встановлює торговельні відносини в рамках Світової організації торгівлі (СОТ) і заключають торговельні угоди від імені держав-членів ЄС. У другому розділі мною було розглянуто наслідки запровадження єдиної європейської валюти. Приєднання країн до механізму обмінних курсів ІІ та виконання країнами критеріїв конвергенції, зокрема курсової стабільності, сприяє трансформації національних валютних систем країн ЦСЄ, що є учасницями ЄС (а деякі і ЄВС), яка базується сьогодні на принципах глобалізації, регіоналізації та лібералізації. Одночасно відбувається трансформація окремих елементів національних валютних систем названих країн. Зокрема, відбувається тісна прив’язка національних валют країн, що не увійшли до єврозони, до євро, (а не долара), що збільшує обсяги торгівлі євро на валютному ринку даних країн. Країни ЦСЄ, що увійшли до єврозони, змінюють національну валюту на регіональну, завдяки чому відбувається зближення національних валютних систем і перетворення їх в регіональну валютну (міжнародну)систему. Зі зміною валюти відбувається трансформація валютного курсу, його лібералізація від фіксованого валютного курсу до плаваючого. Перетворення та трансформації елементів національних валютних систем країни ЦСЄ з кожним роком стають все ближчими до регіоналізації національних валютних.