Виконання цивільно-правових зобов‘язань (ID:26664)

Розділ і Загальна характеристика цивільно-правових зобов'язань 1.1 Поняття та склад зобов’язання 1.2 Підстави виникнення зобов’язань 1. З.Сисмема цивільних зобов’язань Розділ ii Поняття, принципи та суб’єкти виконання зобов'язань. Особливості виконання часткового та солідарного зобов'язання. Припинення зобов‘язання 2.1. Поняття та принципи виконання зобов'язання 2.2. Суб’єкти виконання зобов'язання 2.3. Місце, строк та спосіб виконання зобов'язання 2.4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов'язання 2.5. Поняття та способи припинення зобов'язань 2.6. Окремі способи припинення зобов'язань Розділ ііі Поняття, підстави та зміст позадоговірних зобов‘язань 3.1. Поняття позадоговірних зобов‘язань 3.2. Види позадоговірних зобов‘язань 3.2.1 Зобов‘язання, що виникають зі створення небезпеки при порушенні довкілля 3.2.1 Зобов‘язання із заподіяння шкоди 3.2.3 Зобов‘язання із рятування колективного і державного майна 3.2.4 Зобов'язання з безпідставного придбання або збереження майна Висновок Перелік використаних джерел В результаті проведення дослідження мною було встановлено, що дії, які мають бути вчинені одним учасником зобов'язання на користь іншого, називаються предметом виконання. Якщо ці дії пов'язані з передачею певного майна, поняттям предмета виконання охоплюється і це конкретне майно. Особливості предмета виконання повністю залежать від особливостей конкретного зобов'язання, а відтак вони визначаються підставами виникнення зобов'язання (правочином, договором, адміністративним актом, на яких засновані зобов'язання) і тими нормами, що регламентують зобов'язання певного виду. Деякі загальні правила щодо предмета виконання у чинному ЦК України закріплені лише стосовно грошових зобов'язань (статті 167—170). Зобов'язання виникають між їх учасниками з метою задоволення певних потреб. Саме тому особливе значення мають загальні засади виконання цивільних зобов'язань, які набувають форми їхніх принципів. Для учасників зобов'язальних правовідносин завжди важливим є те, що реалізовано основну мету зобов'язання. Але саме досягнення цієї мети пов'язується не тільки з виконанням певних дій, а й з необхідністю відповідати іншим "якісним" показникам, які загалом можна об'єднати поняттям належного виконання. Таким чином, принципи реального і належного виконання традиційно розглядалися як основні цивільно-правові засади виконання зобов'язання. Однак єдиної думки щодо співвідношення цих принципів у літературі не склалося. Так, одні автори вважали, що реальне виконання — складова належного виконання. Належне виконання є поняттям більш загальним, а реальне виконання — одна з окремих вимог, яка входить до змісту належного виконання. Іншу позицію з цього питання займав А.В. Венедиктов, який навпаки вважав, що належне виконання — це складова реального виконання. На його думку, реальне виконання договірних зобов'язань охоплює належне виконання всіх якісних та кількісних показників: не тільки своєчасну передачу всієї кількості передбаченої договором продукції, а й передачу. Ті в обумовленому асортименті відповідно до затверджених стандартів та технічних умов, у комплексному вигляді, а також своєчасне поповнення недостач у деяких партіях, негайне виправлення допущених недоліків або заміну недоброякісної продукції. О.С. Йоффе взагалі надавав принципу реального виконання значення загального. Зверталася особлива увага на те, що на етапі нормального розвитку зобов'язання реальне виконання передбачає і належне виконання, а після порушення боржником зобов'язання — виконання у натурі. Але я вважаю, що найбільш прийнятна цьому питанні та такою, що співпадає з моєю власною є позиція М.І. Брагінського, який зауважив, що реальне та належне виконання — це різноплощинні явища. У першому виявляється сутність виконання як вчинення певної дії, у другому — якісна характеристика дії (або утримання від дії). Перевіряючи, чи виконав боржник зобов'язання, вирішуються два самостійні за значенням питання: чи вчинила особа дію, яка є об'єктом відповідних правовідносин (тобто чи дотримана вимога реального виконання), а також яким чином ця дія вчинена (чи дотримана вимога належного виконання). З розвитком ринкових засад в економіці принцип реального виконання зобов'язання, який набував особливого значення для господарських договорів, певною мірою втратив своє первісне значення. Це пов'язано з тим, що сплата кредиторові збитків, які виникли через невиконання зобов'язання в натурі боржником, в умовах ринкової економіки може задовольнити інтерес у певному обсязі. За таких обставин проект ЦК України виходить з того, що в умовах ринкової економіки його роль поступово зменшуватиметься.