Зміст
Вступ
1. Поняття та функції цивільно-правового договору
1.1. Цивільно-правовий договір як інститут зобов'язального
права
1.2. Функції цивільно-правового договору
2. Зміст цивільно-правового договору
2.1. Визначення та основні елементи
цивільно-правового договору
2.2. Зміст договору
3. Види та форма договорів
3.1. Класифікація договорів
3.2. Форма договору
3.3. Порядок укладання, виконання, зміни
та розірвання договорів
Висновки
Література
У нинішніх умовах зростає роль договору як універсальноі та найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошоЕИХ відносин. У процесах роздержавлення і приватизації договору належить чільне місце серед форм, що використовуються для подолання монополії державної власності ( купівля-продаж державного майна через аукціони, конкурси, біржі тощо).
Дедалі більшого поширення набуває договірний порядок створення нових комерційних структур і господарських товариств, спільних підприємств з участю зарубіжних партнерів,росподарських асоціацій тощо. Правовою основою утворення таких оганізацій стає установчий договір, у якому засновники зобов'язуються утворити юридичну особу, визначають порядок сумісної діяльності по іі створенню, умови передачі в іі володіння, користування і розпорядження свого майна та участі в іі діяльності. Договором визначаються також умови і порядок розподілу між засновниками прибутку та збитків, умови управління діяльністю юридичної особи та виходу засновників з іі складу тощо.
Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників-підприемств, громадян має свободу господарської діяльності та підприємництва. Результати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів та послуг на договірних засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини і, отже, розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв"язках і визначення змісту договірних зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення організацій та громадян у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна-бартер, постачання енергії тощо). Безумовно, не зменшується роль договорів майнового найму (оренди, лізингу, прокату тощо), за допомогою яких опосередковуються відносини по тимчасовому володінню і користуванню майном. Зростає значення договорів підрядного типу і про надання різного роду послуг громадянам та організаціям {„побутовий підряд, про надання посередницьких послуг, на рекламу продукціі тощо).
Із впровадженням патентної системи охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки підвищується роль ліцензійних договорів як основної правової форми передачі права на використання цих результатів технічної творчості. Договірна форма використовується і для уступки виключного права на товарні знаки(знаки обслуговування), права на секрети виробництва(ноу-хау).
Розширення кола можливих об"ектів страхової охорони, до яких належать очікувані прибутки, ризик підприємницької діяльності тощо, теж призводить до урізноманітнення форм добровільного (договірного) страхування з конкуренцією страхових організацій.
Отже, сфера застосування договору розширюється як у відносинах між юридичними особами, між юридичними особами і громадянами, так і між самими громадянами.
Ринкові відносини зумовили появу та застосування нових видів договорів, що не врегульовані чинним законодавством (наприклад, договір лізингу, консигнації, консалтингу та інш.).
Хоча за ст.4 Цивільного кодексу України укладення договору не передбаченого ЦК, але такого, що не суперечить загальним засадам та змісту цивільного законодавства, цілком можливе, та для більш ефективного та повного використання цих видів договорів, необхідно закріпити іх в законодавстві.
Досягненням ціеі мети могло б стати прийняття нового Цивільного кодексу, проект якого було надруковано в журналі "Українське право", №2(4), 1996 року. Його прийняття дозволило б врегулювати не тільки норми, що стосуються окремих видів договорів, але й договірного права в цілому.