Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Права і свободи людини на сучасному етапі державотворення залишаються невід’ємною характеристикою державної політики в її внутрішньому та міжнародному аспекті. В умовах світової глобалізації важливого значення набуває створення та функціонування механізмів співробітництва держав у різних сферах. Особлива актуальність належить проблематиці прав людини, яка давно вже вийшла за межі національних інтересів і стала одним із пріоритетних напрямків розвитку міжнародних відносин та міжнародного права.
Питання прав людини посідає, безумовно, чільне місце у колі наукових інтересів як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Багато загальнотеоретичних та прикладних проблем є на сьогодні не розв’язаними і є предметом наукового пошуку. Це і питання термінологічні, найзагальніші, як-то визначення поняття прав людини, і більш конкретні, зокрема, щодо вироблення пропозицій з метою підвищення ефективності механізмів захисту прав і свобод людини.
Організація Об’єднаних Націй (ООН) є однією з найвпливовіших організацій, а її органи, комітети та системи, власне, складають універсальну систему міжнародного захисту прав людини і основних свобод.
Аналіз діяльності ООН по забезпеченню прав людини і основних свобод людини, а також і аналіз поглядів вітчизняних юристів та юристів-міжнародників дають можливість визначити актуальність у сучасному міжнародному праві питання організації системи міжнародного захисту прав і основних свобод людини.
Метою роботи є характеристика міжнародно-правової універсальної системи міжнародного захисту прав і основних свобод людини.
Відповідно до мети, сформовано основні завдання дослідження:
1. Дослідити процес формування та розвитку системи міжнародного захисту прав людини;
2. Охарактеризувати міжнародні механізми захисту прав людини;
3. Проаналізувати структуру органів та інститутів універсальної системи захисту прав людини;
4. Охарактеризувати основні напрями та функції діяльності цієї системи;
5. Дослідити особливості правової системи міжнародного захисту прав людини;
6. Розкрити суть застосування міжнародної системи захисту прав людини в Україні.
Об’єктом дослідження виступає універсальна система міжнародного захисту прав людини і основних свобод.
Предметом дослідження є особливості діяльності ООН та його органів з прав людини, які складають універсальну систему міжнародного захисту прав людини і основних свобод.
Методи дослідження. В основу методології покладено комплексний підхід до аналізу об’єкта та предмета дослідження, який передбачав використання широкого кола філософських, загальнонаукових, спеціально наукових та власних правових методів. Так, діалектичний метод дозволив обґрунтувати закономірний характер формування еволюційного підходу до тлумачення поняття «права людини», «універсальна система захисту пав людини» виявити правові традиції, під впливом яких відбувався його розвиток. Антропологічний підхід відіграв важливу роль при розгляді прав людини як особливого об’єкту правової інтерпретації. З використанням герменевтичного методу розкрито концепт автономного тлумачення термінів з вказаної теми.
У дослідженні також було використано системний метод, за допомогою якого, зокрема, розкрито принципи та критерії класифікації прав людини. Історичний метод було використано для визначення історії розвитку поглядів мислителів та вчених-юристів на сутність прав людини, формування законодавства про права людини тощо. Формально-юридичний метод використано під час вивчення міжнародних документів, а також національного законодавства України щодо проблем захисту прав людини.
Науково-теоретична база. Комплексний аналіз літератури з зазначеної тематики дає підстави вважати, що дослідження універсальної системи міжнародного захисту прав людини і основних свобод було предметом уваги як українських, так і зарубіжних вчених-правознавців, свідченням чого є різноформатні праці, які було видано за останні десятиліття. Науково-практичний внесок у розробку проблематики зазначеної теми внесли українські та зарубіжні вчені-правознавці, як А. Х. Абашидзе [9], М. Антонович, [10], Ю. М. Бисага [11;12], В. Брюггер [13], В. Грачова [14], В. Кавун [16], В. Колесникова [17], І. Литвиненко [19], І. Ліщина [20], Р. Мюллєрсон [23], Є. Панова [24], О. Руднєва [26], Г. Стадник [27] та ін.
Магістр