Тлумачення норм права (юридична герменевтика) (ID:268102)
Зміст
Зміст
Вступ …………………………………………………………………….….........3
Розділ 1. Поняття, функції та способи тлумачення норм права…………….....5
1.1. Тлумачення як складне комплексне явище………………………5
1.2. Функції тлумачення………………………………………….........8
1.3. Способи тлумачення……………………………………………..9
1.4. Тлумачення за обсягом…………………………………………...11
2. Тлумачення як роз’яснювальна діяльність органів та осіб……………...13
2.1. Офіційне тлумачення……………………………………………….13
2.2. Неофіційне тлумачення……………………………………….…..22
3. Особливості інтерпретаційної діяльності галузей права………………24
3.1.Особливості тлумачення норм кримінально-процесуального права…24
3.2. Тлумачення норм міжнародних договорів національним судом…..30
Висновки…………………………………………………………………….37
Список використаної літератури…………………………………………..40
Зразок роботи
1.1.Тлумачення як складне комплексне явище.
Тлумачення права — необхідний і важливий елемент правореалізаційного процесу, зокрема в правозастосуванні. Перш ніж застосувати ту чи іншу норму права необхідно з'ясувати її реальний зміст, а в деяких випадках і роз'яснити. Тлумачення — це складна і багатоаспектна діяльність різних суб'єктів, яка має інтелектуально-вольовий характер і спрямована на пізнання і пояснення змісту правових норм.
З приводу визначення і змісту тлумачення права в літературі існують різні думки. Одні автори розуміють під цим лише з'ясування, інші думають, що зміст тлумачення правових норм складає їх роз'яснення, треті визначають тлумачення як єдність того й іншого. Переконливою, на мій погляд, є третя точка зору, оскільки в першому і другому випадку очевидний односторонній підхід.
Тлумачення правових норм — це складний вольовий процес, спрямований на з 'ясування обсягу та точного змісту, який вміщений в нормі права і роз 'яснення його для інших.
Цей процес складається з двох частин (елементів):
а) з'ясування змісту правових норм;
б) роз'яснення змісту норм права.
Тобто “інтерпретатор” спочатку з'ясовує зміст правової норми для себе, а потім з метою встановлення однакового розуміння і застосування роз'яснює зміст правового припису всім зацікавленим особам.
Перша частина цієї діяльності — з'ясування. Воно характеризує гносеологічну природу тлумачення, яке спрямоване на пізнання права. Тлумачення-з'ясування виступає як внутрішній процес мислення, що не виходить за межі свідомості самого інтерпретатора. Під час з'ясування інтерпретатор використовує різні способи і прийоми тлумачення, що забезпечують процес пізнання.
Роз'яснення — друга частина єдиного процесу тлумачення права. Вона не завжди наступає за з'ясуванням, проте є продовженням розумової діяльності на першому етапі. Цей бік діяльності щодо тлумачення адресований іншим учасникам відносин.
При роз'ясненні об'єктивуються результати першої частини процесу. Така об'єктивізація знаходить свій вираз у письмовій формі (офіційний акт, документ, правовий акт) або в усній (порада, рекомендації).
Таким чином, роз'яснення норм права є не що інше як пояснення і висловлювання змісту волі, яка відображена в нормативно-правових актах..
Взаємовідносини з'ясування, роз'яснення та акту тлумачення як основних елементів поняття тлумачення можуть бути охарактеризовані на практиці взаємоз'язком філософських категорій змісту і форми. При цьому з'ясування і роз'яснення — це безпосередня пізнавальна діяльність, процес її об'єктивізації зовні виступає у вигляді специфічного змісту поняття тлумачення. В той же час акт тлумачення — це форма, в межах якої пізнається і роз'яснюється зміст правових норм.
Інші роботи з даної категорії: