0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

«Кримінальне право як галузь права» (ID:269213)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 27
Рік виконання: 2018
Вартість: 450
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП Розділ 1. ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 1.1. Предмет і джерела кримінального права 1.2. Поняття, ознаки та склад злочину 1.3. Поняття, завдання, принципи та система кримінального права України Розділ 2. НАУКА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА 2.1 Кримінальне право як галузь права, її ознаки, функції, принципи 2.2 Кримінальне право і суміжні галузі права Розділ 3. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ: СУЧАСНІ РЕАЛІЇ І НАЯВНІ ПРОБЛЕМИ 3.1 Кримінальне право і типи праворозуміння 3.2 Методи кримінального права ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Розділ 1. ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 1.1 Предмет і джерела кримінального права Кримінальне право - це галузь права, що містить кримінально-правові норми про злочини та покарання. Суб'єктами кримінальних правовідносин є: - фізичні особи, які вчинили злочин; - держава в особі уповноважених нею органів (органи слідства, суду, прокуратури тощо). Правовідносини між цими суб'єктами виникають із моменту вчинення злочину і припиняються з моменту повної реалізації кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Основним джерелом кримінального права є кримінальний закон - Кримінальний кодекс України, що набрав чинності 1 вересня 2001 р. (далі - КК України). Кримінальний кодекс України складається з двох частин - Загальної і Особливої: - у Загальній частині йдеться про норми, які визначають поняття злочину, основи і порядок призначення конкретного виду покарання, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо. У загальній частині КК України з'ясовано також чинність у часі, в просторі та за колом осіб; - в Особливій частині КК України окреслюється коло діянь, які визнаються злочинами, аналізуються ознаки конкретних складів злочинів, визначаються покарання за скоєння конкретних злочинів. Кримінальний кодекс поширює свою дію на всю територію України. До осіб, які підлягають відповідальності за цим кодексом, належать усі, хто скоїв злочини на території України, за винятком іноземних громадян, котрі мають дипломатичний імунітет. Громадяни України, які скоїли злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за Кримінальним кодексом України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо громадяни України зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнуті в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини. Злочинність і караність вчинку визначається законом, який діяв на час вчинення цього діяння. Закон, що усуває караність діяння або пом'якшує покарання, має зворотну силу, тобто поширюється з моменту набрання чинності також на діяння, вчинені до його видання. Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зворотної сили не має. 1.2 Поняття, ознаки та склад злочину Злочин - це передбачене кримінальним кодексом суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, що посягає на права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадську безпеку, довкілля та конституційний устрій України. Ознаки злочину: - суспільна небезпека.Означає, що дія чи бездіяльність завдає шкоду чи створює загрозу завдання шкоди об'єктам, що охороняються кримінальним законом; - протиправність.Означає, що злочином є лише те діяння , яке прямо передбачене кримінальним законом. Протиправністю вважається порушення особою конкретної кримінально-правової норми; - винність. Означає, що діяння вважається злочином тільки тоді, коли в діях особи є вина у формі умислу чи необережності; - караність. Означає, що злочином є тільки те діяння, за яке законом передбачений певний вид і розмір покарання. Діяння не може вважатися злочином, якщо воно не має хоча б однієї з цих ознак. Не є злочином дія чи бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Склад злочину - це його структура, яка становить сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що визначають суспільне небезпечне діяння як злочин. До складу злочину входять: - об'єкт; - об'єктивна сторона; - суб'єкт; - суб'єктивна сторона. Об'єкт злочину - це суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, тобто права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир і безпека людства. Об'єктивна сторона - це зовнішній прояв злочину. Об'єктивна сторона злочину становить: - власне суспільне небезпечне діяння; - суспільно небезпечні наслідки діяння; - причинний зв'язок між діянням та його наслідками; - час, місце, спосіб вчинення злочину, знаряддя і засоби, обстановка вчинення злочину. Суб'єкт злочину - це фізична особа, яка вчинила заборонене кримінальним законом діяння у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність і усвідомлювала суспільну небезпеку свого діяння та керувала ним. В Україні кримінальна відповідальність за злочини настає з 16 років, а за деякі злочини - з 14 років. Суб'єктивна сторона - це внутрішня, психічна діяльність особи, що вчинила злочин. Суб'єктивна сторона становить: - вину особи, яка може проявлятися у формі умислу чи необережності. Умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна і могла їх передбачити. - мотив, тобто певні внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її вчинити злочин. Мотив вказує на те, чим керується особа, вчиняючи злочин; - мету, під якою розуміють уявлення особи про бажаний результат, до якого вона прагне, вчиняючи злочин. Залежно від ступеня тяжкості, злочини поділяються на такі види: - злочини невеликої тяжкості, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання; - злочини середньої тяжкості, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років; - тяжкі злочини, за які передбачене покарання - позбавлення волі на строк не більше десяти років; - особливо тяжкі злочини, за які передбачене покарання - позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі