Зразок роботи
У демократичному суспільстві людина є найвищою соціальною цінністю. Тому особам, які потрапили у сферу діяльності кримінального судочинства, має бути призначене за вчинення злочину справедливе та в міру гуманне покарання.
Здобуття у 1991 р. Україною незалежності викликало потребу в розбудові демократичного громадянського суспільства, заснованого на принципах верховенства права та поваги до прав людини, створило умови для розширення в країні прав і свобод людини та наповнення їх новим змістом.
Європейський вибір України, входження до європейського правового поля зумовили необхідність реформування її законодавства згідно з міжнародними актами про права людини та взятими на себе правовими зобов’язаннями, безумовного дотримання ратифікованих Верховною Радою України найважливіших європейських правових актів, зокрема, Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та Конвенції проти тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, які є документами прямої дії. Це суттєво вплинуло на перегляд кримінального законодавства і сприяло процесам подальшої гуманізації кримінальної політики нашої держави та максимального забезпечення прав людини висуваючи на перший план необхідність пошуків найбільш оптимальних моделей системи кримінальних покарань.
З часу здобуття Україною незалежності простежується прогрес щодо гуманізації кримінальних покарань, хоча недостатній (за даними Міжнародного центру тюремних досліджень Україна знаходиться на 9 місці за кількістю засуджених до позбавлення волі). Його розвиток іде за двома основними напрямками: а) гуманізація законодавства щодо застосування і реалізації покарань, одним із проявів даної гуманізаціє є підвищення рівня застосування та ефективності виконання покарань, не пов'язаних із позбавленням волі.; б) покращання умов тримання засуджених, зокрема, удосконалення роботи персоналу органів і установ виконання покарань.
Проблемам застосування покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства приділено багато уваги в наукових працях вчених у галузі кримінального та кримінально-виконавчого права, таких як: Автухов К.А., Богатирьов І.Г., Березовська Н.Л., Гуторова Н., Гуцуляк М.Я., Кирись О.Б., Марисюк К.Б., Мартиросян Л.С., Мирошниченко Н.А., Мозгова В.А., Пироженко О.С., Попик С.С., Сташис В.В., Стрельцов Є.Л., Терлюк І.Я., Ткачова А., Ткачова О.В., Туляков В.О., Хавронюк М.І., Хорошун О.В., Шутов Д.К., Яковець І.С. та ін.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини які виникають при застосуванні покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства.
Предметом дослідження є підстави та особливості застосування покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення комплексного аналізу та обґрунтування місця і ролі застосування покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства в умовах демократизації та гуманізації кримінальної політики української держави. Для досягнення поставленої мети вирішувались такі основні завдання:
- аналіз видів покарань не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства в історії кримінального законодавства України та законодавстві зарубіжних країн;
- здійснення аналізу поняття мети покарання у контексті Кримінального кодексу України;
- дослідження теоретичних та практичних особливостей застосування покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства в кримінальному законодавстві України;
- аналіз проблем законодавчого та правозастосовного регулювання застосування покарань не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства;
- окреслення перспектив удосконалення застосування покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства.
Методи дослідження. Комплексне поєднання загальнонаукових та спеціальних методів, що використовуються в юридичній науці, стало теоретико-методологічною основою дослідження. Застосування діалектичного методу дало можливість дослідити природу та зміст застосування покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства у процесі їх еволюції у зв’язку з демократизаціє та гуманізацією суспільних відносин. Історико-правовий метод застосовувався для ретроспективного аналізу виникнення та розвитку покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства. Конкретно-соціологічний метод, аналіз документів, був задіяний під час дослідження нормативно-правових актів та наукових публікацій. Статистичний метод дав можливість дослідити кількісну сторону застосування покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства на сьогоднішній час.
Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, містить 113 сторінок. Список джерел включає 116 найменувань літератури.
Інформаційною базою роботи є законодавство кримінального циклу, наукові публікації, підручники вітчизняних і закордонних вчених, коментовані кодекси, інші нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, матеріали судової практики в Україні.
Магістр