Право інтелектуальної власності на торговельні марки (ID:282029)

Розділ 1. Торговельна марка як об’єкт права інтелектуальної власності У ринкових умовах важливе значення мають знаки, слова і символи, що допомагають споживачам орієнтуватися в однорідних товарах і послугах різних фірм, одержувати найбільш якісні товари й уникати підробок. Таку функцію виконують знаки для товарів і послуг. Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», знак для товарів і послуг – це позначення, за яким товари і послуги одних юридичних чи фізичних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших юридичних чи фізичних осіб [2]. У Цивільному кодексі України знакам для товарів і послуг присвячено 9 статей Глави 44 «Право інтелектуальної власності на торговельну марку». Як видно з назви даної глави знаки для товарів і послуг отримали нову назву – «торговельні марки» [1]. Враховуючи, що Цивільний кодекс України є основним актом національного цивільного законодавства, і всі інші закони України приймаються відповідно до цього кодексу, то вважаємо за доцільне використовувати термінологію кодексу. Таким чином знаки для товарів і послуг називатимуться торговельними марками. Відповідно до статті 492 кодексу торговельною маркою (далі – марка) може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарі (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів [1]. Правова охорона надається тільки тій марці, яка не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі [1]. Торговельна марка для товарів і послуг міститься на продукції, що вводиться в цивільний оборот, її упаковці або в супровідній документації, і заміняє собою часом довгу і складну назву виробника товару. Тому не може вважатися охороноздатною маркою позначення, яке складається з розміщених на виробі повних відомостей, що стосуються виробника товару, а також вказують на час, спосіб і місце виробництва, на вид, якість та властивості товару тощо, їх заміняє умовне позначення, яке легко сприймається та запам’ятовується. Торговельна марка повинна дозволяти споживачу без особливого напруження впізнати потрібну йому продукцію і не сплутати її з аналогічною продукцією інших виробників. Тому необхідною умовою правової охорони марки є її новизна. Новими вважаються торговельні марки, які за своїм змістом не є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: - марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої особи для однорідних товарів і послуг; - марками, права на які належать іншим особам, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасницею яких є Україна, зокрема з так званими добре відомими марками; - комерційними найменуваннями або їхньою частиною, що відомі в Україні, права на які належать іншим особам та одержані до дати подання до відповідного відомства України заявки на марку щодо однорідних товарів і послуг; - географічними зазначеннями товарів, крім випадків, коли вони включені до марки для товарів і послуг як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім’я осіб, які мають право використання таких географічних зазначень товарів; - сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому порядку [2].