Зразок роботи
1.1. Історія та розвиток виборчої системи в Україні
Історичний процес утворення демократичних норм державності і виборчого права, які закріплені нині в Конституції України пройшов складний і довгий шлях. Виборче право в Україні існувало з початку виникнення держави. Елементи виборів спостерігалися у словянських племенах, керівництво в них, як правило, належало представникам знатних родів. Вони збиралися на ради, так зване «Віче», де вирішувались важливі питання життя племені, війни і миру. Зі створенням та зміцненням Київської держави принципи виборності набули загального характеру, не дивлячись на те, що публічна влада ще не мала парламентських форм.
Подальший розвиток інституту виборності в Україні відноситься до існування Гетьманської держави та Запорізької Січі - цим державам притаманна одна й та сама форма державного управління - демократична республіка. Носієм влади в цих республіках виступав народ. Запорізька Січ була збудована на засадах українського демократизму. Генеральна Рада виконувала функції верховної влади, вона приймала закони, обирала гетьмана та козацьку старшину, вирішувала питання війни та миру, заключала міжнародні угоди, мала право суду над гетьманом та старшиною.
Конституцію Пилипа Орлика 1710 року (під назвою «Правовий Уклад та Конституції вольностей війська Запорозького») можна вважати першим нормативним актом писаного виборчого права України. Тому що в Конституції 1710 року були вперше зафіксовані принципи діяльності органів державної влади, порядок, термін і періодичність скликання вищого представницького органу тих часів - Генеральної Ради.
Також багато яскравих сторінок в історію українського демократизму вписало ХХ століття. Виборча система УРСР була мажоритарною, оскільки не йшла мова про вибір між партіями (на той час існувала одна партія - Комуністична партія Радянського Союзу. Втім, реального вибору все одно не було, оскільки в кожному окрузі пропонувалася лише одна кандидатура. Така особливість зумовлювала негативну норму для правил голосування: виборець мав право закреслити прізвище кандидата, якщо він голосує проти нього, і ніяк не змінювати текст бюлетеня, якщо він голосує за кандидата.
Особливим періодом розвитку виборчого права на території України стало радянське виборче право. Особливостями виборчої системи за радянських часів було:
1) Встановлення не загального, непрямого, нерівного виборчого права при відкритому голосуванні;
2) Відсутність систематизованого законодавства;
3) Був відсутній судовий захист прав громадян;
4) Створювались установи специфічних форм контролю за проведенням виборів, які були непередбачені законодавством зі сторони партійних та репресивних органів [12, с. 216-218].
Під час Перебудови почались відбуватися зміни як у виборчому законодавстві, так і у традиціях проведення виборів. Але не зважаючи на прийняття нових законів про вибори, довгий час залишалось так зване, негативне голосування. Хоча кандидатів було вже багато, але виборцям доводилося витрачати свій час на акуратне закреслення прізвищ: залишити не викресленим слід було не більше одного кандидата, інакше бюлетень вважався недійсним [18, с. 21].
Лише парламентські вибори 1998 року стали першими в новітній Україні виборами, на яких застосовувалося позитивне голосування: виборцю потрібно було поставити значок навпроти того, за кого він голосує [18, с. 45-46].
Як до наслідку радянських традицій можна віднести той факт, що до 1998 року застосовувалась лише мажоритарна система голосування. Після отримання Україною незалежності виборче законодавство зазнало змін.
В сучасній демократичній Україні - вибори являють собою волевиявлення громадян, реалізацію народного суверенітету. Участь у виборах дає можливість виборцям здійснювати контроль над формуванням і діяльністю, як законодавчих, так і виконавчих органів влади, органів місцевого самоврядування, та категорії посадових осіб, які отримують посаду в результаті виборів.
Становлення виборчої системи в Україні пройшло довгий і складний шлях розвитку і удосконалення. На сьогоднішній день саме поняття виборчого права використовується для визначення двох юридичних явищ - обєктивне виборче право та субєктивне виборче право.
Обєктивне виборче право - це система конституційно-правових норм, що регулюють суспільні відносини, повязані з виборами, формуванням органів державної влади та місцевого самоврядування.
Субєктивне виборче право - це право громадян брати участь у виборах органів держави або місцевого самоврядування.
Магістр