Курсова робота Кримінальна відповідальність за зловживання владою за Кримінальним Законом України (ID:305708)

1.1. Становлення кримінальної відповідальності у сфері службових злочинів в Україні Аналіз кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем потребує дослідження історичного шляху даного інституту, на основі чого можна встановити тенденції сучасного розвитку кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності. Досліджуючи кримінальну відповідальність службових осіб у історичному розрізі, необхідно виділити основні етапи розвитку кримінально-правової регламентації злужбових злочинів. Так, М.М. Яциніна пропонує наступну періодизацію розвитку законодавства про відповідальність за службові злочини: 1) період зародження інституту службових злочинів на етапі становлення української державності ХІ–ХІV ст. На західноукраїнських землях: 2) розвиток законодавства у сфері службових злочинів у складі Польського королівства ХІV–ХVІ ст. 3) Розвиток законодавства у сфері службових злочинів у складі Австро-Угорщини у ХVІ ст. На Лівобережній Україні: 4) законотворча діяльність у сфері відповідальності за службові злочини ХV–ХІІ ст. 5) Розвиток і формування кодифікованих актів ХХ ст[22, с.40]. 6) Розвиток законодавства у сфері службових злочинів після прийняття нового КК України від 2001 року. Як вбачається із даної періодизації, на формування та розвиток кримінальної відповідальності за службові злочини впливали політичні фактори, а саме розподіл українських земель між сусідніми державами. Перші обмеження стосовно використання владних повноважень (починаючи з ХІ ст.) встановлювалися звичаями, статутами й нормами Руської Правди. Щоправда, Руська правда не містила понять «службова особа» чи поняття «зловживання службовим становищем», проте вона містила обмеження, які встановлювалися для привілейованих верств населення. У Статуті князя Володимира Святославича «Про десятини, суди і людей церковних» установлювалися обмеження для князівських суддів щодо втручання в роботу церковних суддів ( ст. ст. 8, 14), в розширеній редакції Статуту князя Ярослава, містились обмеження щодо втручання в роботу церковних суддів і штрафи за таке втручання ( ст. ст. 32–33).