Зміст
ВСТУП
Розділ 1. ІНСТИТУТ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ СПІВУЧАСТІ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
1.1 Поняття процесуальної співучасті та її значення
1.2 Види процесуальної співучасті
Розділ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС СПІВУЧАСНИКІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
2.1 Співучасники як сторони цивільного процесу
2.2 Процесуальні права співучасників
2.3 Спеціальний статус співучасників у цивільних справах (прокурор, органи державного управління, профспілки, підприємства і організації)
Розділ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНА СПІВУЧАСТЬ У СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ (ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ СПІВУЧАСТІ)
3.1 Практичні аспекти цивільного процесу на умовах співучасті
3.2 Проблемні питання співучасті у цивільних справах
ВИСНОВКИ
Інститут процесуальної співучасті як норма цивільного права регулює окремі важливі аспекти взаємовідносин суду і сторін з одного боку і сторін між собою з другого у процесі провадження по цивільних справах. Законодавчо закріплене ст. 104 ЦПК України, поняття процесуальної співучасті, однак, повинно трактуватись значно ширше поза межами вказаної норми у тісному взаємозв’язку з іншими нормами цивільного законодавства. Формальне застосування судом положень вказаної статті без урахування інших істотних обставин справи нівелює її правову цінність і на практиці приводить до неправильного трактування процесуальної співучасті і, як результат, до прийняття судом помилкових рішень. Для усунення цього негативного явища суд першої інстанції ще до початку слухань по справі повинен уважно проаналізувати позовну заяву на предмет виявленні усіх юридично зацікавлених осіб, встановити їх правову, матеріальну та іншу причетність до позову та зацікавленість у його вирішенні, встановити усі норми закону, згідно яких по даній справі можуть бути порушені права та інтереси сторін і об’єктивно вирішити, хто і на яких підставах будуть учасниками і співучасниками справи. Надалі у ході слухань і дослідження доказів сторін суд зобов’язаний у разі необхідності залучати інших співучасників, чиє права можуть бути порушені за новими виявленими обставинами. Тільки така процедура з боку суду гарантуватиме адекватне і повне щодо сторін застосування судом інституту співучасті у процесі.
З іншої сторони, інститут співучасті у поєднанні з іншими пов’язаними нормами права має виступати гарантом цивільних прав і свобод самих учасників процесу. Чинне законодавство у достатній мірі передбачає можливості усім співучасникам процесу відстоювати і захищати свої порушені права законним шляхом.
Як свідчить вітчизняна судова практика у цивільних справах трапляється ще багато порушень внаслідок неповного або суб’єктивного трактування норм і положень законодавства, зокрема стосовно правомірного застосування інституту процесуальної співучасті. Звичайно, помилки судочинства трапляються і будуть траплятися. Важливо лише, щоб вони вчасно виправлялись і не мали фатальних наслідків. Тому, на наш погляд, вкрай важливим є подальше удосконалення чинних норм закону, виходячи саме з аналізу судової практики, а не відірваних від життя теоретичних розмірковувань. Не менш важливим є і оперативне прийняття змін до законодавства, розроблених по результатах цього аналізу, а також усебічна ві об’єктивна апробація цих змін у практиці судочинства. Це надійно забезпечить динамічний поступальний розвиток вітчизняного законодавства і гарантуватиме збереження за кожним громадянином його прав і свобод, проголошених Конституцією України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Магістр