ПРАВО ЛЮДИНИ НА СВОБОДУ СВІТОГЛЯДУ ТА ВІРОСПОВІДУВАННЯ. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. (ID:3155)

ВСТУП Розділ 1. ДЖЕРЕЛА І ВИТОКИ ПРАВА НА СВОБОДУ СВІТОГЛЯДУ І ВІРОСПОВІДУВАННЯ Розділ 2. ПРАВО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА СВОБОДУ СВІТОГЛЯДУ І ВІРОСПОВІДУВАННЯ 2.1 Визначення права на свободу світогляду і віросповідування у Конституції України 2.2. Особливості реалізації права на свободу совісті, світогляду і віросповідування в Україні Розділ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СВОБОДУ СВІТОГЛЯДУ І ВІРОСПОВІДУВАННЯ ВИСНОВКИ Українське суспільство, поряд з іншим цивілізованим світом, прагне до справедливості, добробуту та свободи у самому широкому розумінні цих слів. Незважаючи на великі труднощі та перешкоди, Україна рухається шляхом демократичних змін, будівництва демократичної держави, тобто до справжнього народовладдя. Одним з найважливіших принципів демократичної держави і основою народовладдя є верховенство Закону та його неухильне дотримання. Основним Законом держави була та залишається Конституція, як втілення істотних прав людини (громадянина) на справедливість, свободу та добробут. Конституція закріплює лише головні, принципові положення, які, діючи безпосередньо, у необхідних випадках розкриваються і конкретизуються в інших законодавчих актах, розвиваються в поточному законодавстві. Свобода совісті і релігійна свобода належать до основоположних загальнолюдських цінностей. Свобода релігій характеризує не лише повноцінне функціонування релігійних інституцій, а й правові, суспільно-політичні, економічні можливості та гарантії для вільного релігійного самовизначення особи. Особливого значення питання захисту релігійних свобод набуває сьогодні в посткомуністичному суспільстві, яке перебуває в процесі глибокої трансформації економіки, політичної сфери та суспільних структур. Сприяння нормальному релігійному життю, змістом якого є реалізація прав громадян на свободу совісті і віросповідання, як ми бачимо на прикладі нашої держави, супроводжується виникненням проблем, які потребують як всебічного вивчення, так і відпрацювання ефективних механізмів їх розв’язання. Система взаємовідносин держави і церкви в суверенній Україні, безперечно, в своїх базових положеннях відповідає демократичним принципам, враховує основоположні міжнародні угоди з прав людини і свободи віросповідання, відображає важливу для сьогодення здатність національного законодавства у цій сфері бути відкритим до нових змін і доповнень у цьому напрямі. Водночас актуальним є вдосконалення чинного законодавства щодо свободи совісті та взаємовідносин держави і церкви, передусім оновлення Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. З часу його прийняття минуло майже два десятиліття. За цей час у суспільстві відбулися певні зміни, і окремі законодавчі норми не повною мірою відповідають сучасним вимогам та реаліям церковно-релігійної ситуації в країні, аби належним чином забезпечувати право громадян на свободу віросповідання. Народними депутатами України і Кабінетом Міністрів України внесено на розгляд Верховної Ради України декілька проектів Закону “Про внесення змін до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. В цих законопроектах норми щодо свободи совісті приведено у відповідність до концептуальних положень Конституції України, зобов’язань України у зв’язку з її вступом до Ради Європи, враховуються пропозиції церков і релігійних організацій та передбачається у своїх базових положеннях забезпечення рівних прав та можливостей для всіх релігійних організацій, утвердження поваги між віруючими, створення сприятливих умов для участі релігійних організацій у суспільному житті. Сьогодні важливо усвідомити не тільки представникам законодавчої і виконавчої влад, але і кожному громадянину України, що подальший поступальний рух України до реальної демократії неможливий без забезпечення беззаперечних прав і свобод особи, у т. ч. свободи світогляду і віросповідання. Для України це тим більш важливо, що у силу історичних умов її суспільство виявилось поділеним за різними ознаками – мовою, релігією, ідеологією. У таких умовах єдиний правильний вибір – пошук компромісу, внутрішня готовність зрозуміти позицію іншої сторони, і при необхідності поступитися частиною власних переконань для встановлення внутрішньонаціональної злагоди. Українське суспільство прийде до цього тим швидше, чим швидше кожна особа в державі на собі відчує реальні свободи і права і дієвий механізм захисту у разі їх порушення. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА