Експерт як учасник судового процесу (ID:344139)

Використання в судочинстві спеціальних знань лікарів, оцінників, товарознавців має давню історію, оскільки дані знання цінну інформацію, яка може бути використана у процесі доказування. Поняття «експерт» походить від латинського терміну expertus, що означає досвідчений, майстерний, кваліфікований. В перекладі із англійської та німецької мов даний термін має багато трактувань, проте усі вони зводяться до визначення експерта як знавця, спеціаліста, консультанта тощо[1, с.132]. В юридичній літературі експерт визначається як компетентна особа, що має відповідну освіту та кваліфікацію, науковий або практичний досвід та володіє спеціальними знаннями[2, с.332 ]. Що стосується визначення поняття на законодавчому рівні, то варто відзначити, що правовий статус експерта є міжгалузевим інститутом, і, відповідно, регулюється різних нормативних актів, зокрема Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. № 4038-XII, а також процесуальним законодавством – Господарським процесуальним кодексом України (ст. 69 ГПК України), Кримінальним процесуальним кодексом України (ст. 69 КПК України), Кодексом адміністративного судочинства України (ст.68 КАС України) та Цивільним процесуальним кодексом України (ст. 72 ЦПК України), Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.