Особливості охорони позначень як торговельних марок (ID:391595)

ВСТУП Актуальність теми. Сьогодні інтерес до такого об’єкту інтелектуальної власності як торговельна марка суттєво зростає. Згідно з показниками діяльності у сфері промислової власності за 2019 рік, у 2019 році кількість заявок на об’єкти промислової власності перевищила показник попереднього року на 4,4% за рахунок зростання активності в поданні заявок на знаки для товарів і послуг (+ 9,2 %). Із загальної кількості поданих заявок 73,8 % становили заявки на знаки для товарів і послуг (20,0% заявок, поданих за Мадридською системою). Відповідно до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, за 2019 рік було зареєстровано 17 321 знак для товарів і послуг. Станом на 1 липня 2019 року (з 1992 року) до реєстру внесено 269 668 свідоцтв на знаки для товарів і послуг з урахуванням розділених реєстрацій. Причиною такої активізації є те, що у сприйнятті споживача, конкретна торговельна марка не лише інформує потенційного споживача про виробника та дає можливість відокремити товари та послуги одного виробника від іншого, а є важливою частиною товару, гарантією якості, підвищує його естетичну цінність, що у свою чергу сприяє популяризації та збільшенню прибутків від реалізації продуктів. Реєстрація торговельної марки є превентивним заходом з метою недопущення порушення прав та законних інтересів їх власників та законних користувачів. У свою чергу, відсутність реєстрації торговельної марки може спричинити неприємності, зокрема, такі як поява несумлінних конкурентів, що використовують ваш знак та позначають ним неякісну продукцію, використання дизайну упаковки, фірмового позначення, реєстрація торговельної марки вашим конкурентом та інші прояви недобросовісної конкуренції. Активізація уваги до торговельних марок спричинена не лише їх особливим значенням у розвитку ринкових відносин, але і наявністю суттєвих прогалин у чинному законодавстві України з питань забезпечення правової охорони торговельних марок. Це, безумовно, потребує адекватної активізації і наукових досліджень теоретичних та практичних аспектів правової охорони торговельних марок. Юридична наука, в тому числі наука цивільного права, налічує значну кількість наукових робіт, які торкаються питань правової охорони торговельних марок. Окремим аспектам проблематики правового регулювання торговельної марки як засобу індивідуалізації товарів і послуг були присвячені праці таких нацковців: Г. О. Андрощук, І. А. Безклубий, Д. В. Бойко, Д. В. Боброва, Ю. Л. Бошицький, О. Б. Бутнік-Сіверський, Т. С. Демченко, М. К. Галянтич, А. С. Довгерт, Л. Г. Запорожець, О. Ю. Кашинцева, А. О. Кодинець, О. О. Козлова, П. П. Крайнєв, В. В. Кривенко, Р. А. Майданик, М. В. Мельников, О. М. Мельник, О. П. Орлюк, М. В. Паладій, О. А. Підопригора, О. О. Підопригора, О. В. Піхурець, О. Д. Святоцький, Я. М. Шевченко. Однак на сьогодні чинне законодавство України налічує значну кількість ратифікованих міжнародних договорів та нормативно-правових актів, які регламентують питання правової охорони торговельних марок в Україні, проте вони мають хаотичний характер свого розвитку, що призводить до виникнення колізій та протиріч в ньому. Подальший розвиток законодавчої бази у сфері правової охорони торговельних марок потребує вироблення єдиної концепції її розвитку, яка б мала науково обґрунтований характер. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є встановлення загальнотеоретичних та практичних основ правової охорони торговельних марок в Україні. Реалізація вказаної мети вимагає виконання наступних завдань: • проаналізувати особливості становлення правового регулювання торговельних марок; • узагальнити підходи до розуміння поняття та сутності правової охорони торговельних марок, обґрунтувати власне бачення сутності правової охорони торговельних марок; • дослідити природу правової охорони торговельних марок, а також з’ясувати і охарактеризувати особливості виникнення та припинення правової охорони торговельних марок; • провести системний аналіз правової охорони торговельних марок в Україні, на підставі чого встановити їх структуру; • узагальнити міжнародно-правові підходи до охорони торговельних марок в Україні, встановити їх значення; • здійснити аналіз судової практики щодо підстав відмови у реєстації торговельних марок; • проаналізувати наявні проблеми у сфері охорони торговельних марок та запропонувати шляхи вирішення. Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері правової охорони торговельних марок. Предметом дослідження є сукупність правових норм, щодо цивільно-правової охорони прав власників торговельних марок за українським законодавством. Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання правових явищ, що сприяло комплексному дослідженню предмету роботи. Автором особлива увага приділена спеціально-науковим методам, а саме: історико-правовий метод, результатом застосування якого стала періодизація розвитку системи правової охорони торговельних марок, характеристика основних періодів її розвитку; системно-структурний метод, що надав змогу виокремити положення щодо поняття, ознак та сутності правової охорони торговельних марок як складного багатоаспектного явища; логічний та порівняльно-правовий метод, що дозволив встановити проблематику сутності, ролі та значення правової охорони торговельних марок в економічному розвитку держави, питання виникнення та припинення правової охорони торговельних марок; соціологічний, що надав можливість встановити питання правової охорони та захисту торговельних марок як засобу індивідуалізації товарів та послуг; моделювання та прогнозування, які в роботі були застосовані для характеристики тенденцій розвитку систем правової охорони торговельних марок. РОЗДІЛ 1. ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ В ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ 1.1 Загальна характеристика торговельної марки: поняття, класифікація, функції Торговельна марка, товарна марка, торговий знак, знак для товарів і послуг – різні переклади терміну «trade mark». Визначення поняття «торговельна марка» в українському законодавстві міститься у ст. 492 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). При цьому у спеціальному законодавстві – Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» – зустрічаємо термін «знак для товарів і послуг». Також для характеристики торговельної марки в літературі нерідко можна зустріти термін «товарний знак», який, на нашу думку, вживати для характеристики даного поняття недоцільно, оскільки він є значно вужчим та виключає знак обслуговування, що є складовою поняття торговельна марка. Цивільний кодекс України відносить торговельну марку до об'єктів права інтелектуальної власності. Стаття 1 Закону України «Про охорону знаків для товарів та послуг» визначає торговельну марку як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Схоже визначення подається й у статті 492 Цивільного Кодексу України, де вказано, що торговельна марка – будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для відрізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. Як бачимо, українське законодавство термінологічно об’єднує такі об’єкти права промислової власності як товарний знак і знак обслуговування, позначаючи їх терміном «торговельна марка», або «знак для товарів і послуг», або «торговельна марка (знак для товарів і послуг)».