Релігійні організації, як суб'єкти цивільного права (ID:428521)

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах одним із найважливіших показників розвиненості громадянського суспільства визнається наявність автономних, добровільних об’єднань громадян, які його консолідують. Окреме місце в системі цих структур займають релігійні організації, створення і діяльність яких спрямовані на реалізацію людиною права на свободу совісті в його колективній формі. Офіційне проголошення стратегічного шляху розвитку України як демократично орієнтованої соціальної та правової держави поставило перед правовою наукою низку важливих завдань, пов'язаних з практичною реалізацією ряду конституційних положень. Права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Конституційно закріплене право громадян на свободу світогляду і віросповідання, проголошене у ст.35 Конституції України, потребує створення правових механізмів його реалізації. Останнім часом вплив церкви, релігійних норм і цінностей на життя суспільства у постсоціалістичних державах помітно посилився. Це пояснюється певною мірою істотними змінами умов життєдіяльності і підходом до релігії як до фактору духовного відродження народів. Природно, це зумовлює і підвищення інтересу науковців до питань визначення цивільно-правового статусу релігійних організацій. Тривалий час проблемам діяльності релігійних організацій не приділялося достатньої уваги. У суспільстві підтримувалася теза, що релігія вгасає, і це не викликало ні в кого сумніву. Релігійні організації сприймалися тільки як історичний феномен, недооцінювалася їх роль у духовно-моральному розвитку суспільства, не враховувався той факт, що релігійні організації – це один із найдавніших суспільних інститутів у світі. Реалії сьогодення свідчать про зростання впливу релігії на суспільні відносини і життя людини. Традиційні релігії не тільки збереглися, а й отримали визнання більшості сучасних держав. Поряд з ними виникли й розвиваються нові релігійні течії, напрями, на основі яких створюються релігійні організації, не залежні від канонічної Церкви, діяльність яких потребує правового регламентування як окремих суб’єктів права. Тому виникають проблеми розробки і впровадження дієвого й ефективного механізму правового регулювання діяльності релігійних організацій, які утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян і є суб’єктами правовідносин у суспільстві. Оскільки, згідно з Конституцією України, церква відокремлена від