Зразок роботи
У сучасній юридичній доктрині найбільш поширеним є поділ юридичної відповідальності на чотири види : кримінальну, цивільну, адміністративну та дисциплінарну. Однак, нині все більше вчених схиляються до думки, що така диференціація не є вичерпною та не відповідає сучасним правовим реаліям. Зокрема, становлення й розвиток нового виду юридичної відповідальності – інформаційно-правової – стає актуальним напрямом досліджень науковців, особливо щодо розкриття специфіки інформаційних правопорушень.
Інформаційне правопорушення – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на врегульовані законом суспільні відносини, що виникають під час здійснення інформаційної діяльності (отримання, використання, поширення та зберігання учасниками інформаційних правовідносин інформації), і за яку законом передбачено інформаційну відповідальність. До речі, законодавчого визначення інформаційного правопорушення не існує, а тому в майбутньому при його формулюванні варто зробити акцент на об’єкти інформаційного правопорушення, одержання, використання, поширення та зберігання учасниками інформаційних правовідносин інформації. Законодавче визначення зазначеного терміну мало б узгодити розмаїття неоднозначної термінології, яка використовується у правовому регулюванні питань безпеки інформаційної діяльності в умовах розбудови інформаційного суспільства.
Інформаційні відносини вважаються новими та на сьогодні не є достатньою мірою досліджені. Особливої уваги вони заслуговують в контексті того, що виступають предметом інформаційного права, яке, у свою чергу, перебуває на етапі становлення. Вивчення інформаційних правовідносин дає змогу вивести інформаційне право як галузь права на теоретично новий рівень, що зумовлює зосередження наукового інтересу на ознаках, властивостях, видах зазначених суспільних відносин. Глибокого розгляду потребує і структура інформаційних правовідносин.
Проблема структури інформаційних правовідносин носить досить гострий характер – при досліджені елементів інформаційних правовідносин у наукових колах йдуть жваві дискусії. Це питання у своїх працях розгядали І.Л. Бачило, В.М. Брижко, Л.П. Коваленко, В.А. Копилов, О.В. Кохановська, Д.В. Огородов, Д.О. Перов, Л.Л. Попов, О.І. Яременко та інші вчені. Проте до єдиної думки науковці ще не дійшли, а це дозволяє говорити, що питання структури інформаційних правовідносин залишається відкритим.
Метою курсової є спроба обґрунтувати власну позицію щодо структури інформаційних правовідносин, а також здійснити характеристику елементів структури інформаційних правовідносин та охарактеризувати види відповідальності які виникають у інформаційних правовідносинах.
Предметом роботи є відповідальність суб’єктів інформаційних правовідносинах.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали сучасні загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Їх використання дозволило вивчити проблему комплексно, а також досягти поставленої мети, вирішити поставлені в роботі задачі.
У процесі тлумачення конкретних юридичних конструкцій і норм широко використовувалися прийоми формальної логіки і лексико-граматичного аналізу. Достовірність та обґрунтованість результатів, отриманих у ході дослідження, є наслідком застосування системно-структурного, порівняльно-правового, формально-юридичного методів, а також методу опису понять і термінів, методів аналізу, тлумачення, класифікації.
Структура та обсяг наукової роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
Магістр