ДОВЕДЕННЯ БАНКУ ДО НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ (АНАЛІЗ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ) (ID:429755)

ВСТУП 2 березня 2015 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов’язаних із банком осіб» № 218-VІІІ (далі – Закон № 218-VІІІ). Ухвалення цього документа слід вважати спробою законодавця відреагувати на кризові явища у вітчизняній банківській системі, спровоковані нестабільною політичною ситуацією в Україні, війною на Донбасі, коливаннями курсу національної валюти, внаслідок чого лише за останній рік до числа неплатоспроможних було віднесено більше сорока банків. З огляду на вказані обставини і була сформована мета відповідного законопроекту – посилення відповідальності пов’язаних із банком осіб. За задумом суб’єкта законодавчої ініціативи, одним із кроків, який слугуватиме запорукою реалізації задекларованої мети, є запровадження кримінальної відповідальності пов’язаних із банком осіб, зокрема, керівника банку, контролера банку та іншого власника істотної участі в банку за вчинення будь-яких дій, що призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі або кредитору. Специфіка економічних процесів в банківському сегменті є такою, що може викликати часті випадки неплатоспроможності (банкрутства) кредитних організацій. Це, своєю чергою, тягне за собою ризики порушення прав кредиторів таких організацій – причому у випадках як кримінальних банкрутств, так і ринкових банкрутств, які відбуваються в передбаченому законодавством порядку. Метою дослідження є визначення поняття та критеріїв віднесення банку до категорії неплатоспроможних, виявлення недоліків законодавства в цій царині, а також розроблення науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на їхнє усунення. Об’єктом дослідження є cуспільні відносини, що виникають у зв’язку з доведенням банку до неплатоспроможності. Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали сучасні загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Їх використання дозволило вивчити проблему комплексно, а також досягти поставленої мети, вирішити поставлені в роботі задачі. У процесі тлумачення конкретних юридичних конструкцій і норм широко використовувалися прийоми формальної логіки і лексико-граматичного аналізу. Достовірність та обґрунтованість результатів, отриманих у ході дослідження, є наслідком застосування системно-структурного, порівняльно-правового, формально-юридичного методів, а також методу опису понять і термінів, методів аналізу, тлумачення, класифікації. У процесі дослідження були використані такі наукові методи: діалектичний; історико-правовий; догматичний; конкретно-соціологічний та статистичний, порівняльно-правовий; системно-структурний . Науково-теоретичне підґрунтя становлять наукові дослідження вітчизняних вчених. Структура та обсяг курсової роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.