Зразок роботи
Право захищати себе та інших від суспільно небезпечних посягань є насамперед правом, а не обов’язком особи. А відтак, його зміст і межі встановлені законом і практикою, що склалася, та не є безмежними. У випадку вчинення особою дій, які виходять за межі необхідності, втрачають свій зміст ті умови, що надавали захисним діям правомірного характеру. Саме тому заподіяння шкоди особі, яка здійснює посягання, що в даній обстановці не була необхідною, визнається діянням суспільно небезпечним, яке, у певних випадках, тягне за собою кримінальну відповідальність.
Слід погодитися з висловленою в юридичній літературі позицією, що, вчиняючи суспільно небезпечне посягання, особа, з одного боку, ставить себе у ситуацію, коли її інтереси до певної міри випадають з-під захисту кримінального закону, проте, з іншого – життя і здоров'я такої особи є об'єктом кримінально-правової охорони, якщо той, хто обороняється чи затримує її, у результаті порушення встановлених правил виходить за рамки правового поля.
Очевидно, що найбільш тяжкою шкодою, яка може бути заподіяна в процесі необхідної оборони чи затримання особи, яка вчинила суспільно небезпечне посягання, є заподіяння смерті. За неправомірне заподіяння такої шкоди, як правило, настають істотні негативні наслідки у вигляді кримінальної відповідальності. В Україні кожного року засуджується близько ста осіб за вчинення умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця який вчинив кримінальне правопорушення. Це означає, що від зазначених посягань шкода заподіюється значній кількості осіб.
Магістр