ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ В УКРАЇНІ (ID:450872)

Актуальність теми. Становлення України як соціальної, правової демократичної держави, проголошення курсу на перехід до соціально-орієнтованої ринкової економіки ставить перед країною певні завдання, які потребують вирішення. Право на працю є одним із найважливіших фундаментальних прав у системі прав і свобод людини та громадянина, адже завдяки йому особа може створити необхідні умови проживання й матеріально забезпечити себе та свою сім'ю. Тому обов'язком держави є гарантування належних умов та можливостей працевлаштування всіх категорій громадян і гідної оплати праці. Але політична нестабільність, складна економічна ситуація всередині країни, крах чи банкрутство підприємств, котрі не можуть протистояти конкуренції, призводять до протилежних наслідків — збільшення рівня безробіття, невідповідності середньої заробітної плати в Україні реальним потребам громадян. Одним з найбільш складних завдань є формування в Україні цивілізованого ринку праці. Досвід його функціонування в країнах з розвиненою ринковою економікою показує, що він здатний значною мірою підвищити ефективність використання трудового потенціалу. Водночас ринкові відносини у сфері працевлаштування, формування попиту і пропозиції на робочу силу неминуче породжують ряд негативних соціальних наслідків, у тому числі безробіття. У сучасних умовах соціально-економічного розвитку країни зайнятість населення являє собою систему соціально-економічних відносин у суспільстві, що забезпечує реалізацію можливостей застосування праці в усіх сферах економічної діяльності з метою створення суспільного продукту (національного доходу), а також умов для розширеного відтворення трудового потенціалу. Соціально-економічна політика держави спрямована на забезпечення реалізації конституційного права громадян на працю шляхом створення умов для економічного зростання і на цій основі розширення сфери застосування праці. Концептуальні засади забезпечення зростання зайнятості населення мають полягати в органічному поєднанні механізмів саморегулювання та державного регулювання, координації здійснення заходів сприяння зайнятості населення з іншими заходами соціально-економічної політики, що, в свою чергу, сприятиме створенню умов для поліпшення ситуації у сфері зайнятості населення.