Договір контрактації сільськогосподарської продукції (ID:461834)

Серед договорів про передачу майна у власність особливе місце займає договір контрактації сільськогосподарської продукції, що пов'язано, у першу чергу, зі специфікою виробництва, що детермінується різними факторами навколишнього світу: погодними умовами, хворобами тощо. У таких зобов'язаннях виробник виявляється більш слабкою стороною та потребує нормативного захисту. Підвищення рівня правового захисту виробника-продавця з метою вирівнювання його економічних потреб з можливостями покупця — основне завдання договору контрактації. Цей документ необхідний для розвитку і підтримки аграрного сектора економіки і покликаний регулювати відносини, пов'язані із закупівлями товару у сільгоспвиробників [8, с. 135]. У ринкових умовах господарювання реалізація сільгосппродукції її товаровиробниками здійснюється трьома основними шляхами: на біржах, аукціонах і шляхом укладення прямих договорів із покупцями. Одним із таких прямих договорів, за яким здійснюється постачання продукції сільгоспвиробниками, є договір контрактації. Відповідно до ст. 713 ЦКУ за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію й передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору [10, с. 54]. Контрактація є специфічним видом договору купівлі-продажу, спрямований на встановлення відповідних відносин між виробником і заготівельником сільськогосподарської продукції. Цей концептуальний документ повністю підпорядковується положенням про договір поставки, при цьому у продавця і покупця виникає комплекс прав і обов'язків, які встановлюються відповідно до правил ділового обороту. За цивільним законодавством контрактація передбачає ряд положень, спрямованих на підтримку сільськогосподарських виробників. Найчастіше аграрна продукція поставляється за договорами купівлі-продажу, рідше — за угодами контрактації, які передбачають обов'язкову передачу аграрієм вирощеної сільгосппродукції особі, яка здійснює її закупівлю для переробки або реалізації. Відмінністю контрактації від інших видів документів подібного характеру є можливість віднесення ризиків, пов'язаних з виробництвом аграрних товарів, на заготівельника. Складність в застосуванні договорів даного типу полягає в тому, що їх об'єктом є ще не вирощена продукція — овочі, жива худоба, птахівництво, зерно та інше. Відомо, що сільськогосподарське виробництво не захищене від впливу несприятливих факторів, наслідком яких може стати зміщення термінів поставки готової продукції, в той час як в договорі контрактації час і обсяги її здачі жорстко фіксуються [23, с. 46]. Здійснена за певною моделлю контрактація має забезпечити виконання економічної, соціальної, системотворчої та регулювальної функцій з урахуванням пріоритетів національної безпеки та екологізації виробництва. Економічна функція виробничої контрактації полягає в імплементації господарського інтересу відповідних суб'єктів підприємництва. Її реалізація відбувається через усвідомлення необхідності координації економічної діяльності для мінімізації ринкових і господарських ризиків, максимізації прибутку. Зміст соціальної функції виробничої контрактації розкривається через створення додаткових робочих місць, самозайнятість на селі. Економічний інтерес тут уособлюється в заробітній платі, преміях і надбавках до неї, підприємницькому доході від власності та господарської діяльності тощо. В умовах ринкових відносин і капіталістичного способу виробництва, економічна і соціальна функції часто виступають антагоністами у зв'язку з дією основного протиріччя капіталізму та закону створення додаткової вартості [9, с. 20].