Кримінальна відповідальність за застосування зброї масового знищення (ID:461852)

РОЗДІЛ 1. ЗАСТОСУВАННЯ ЗБРОЇ МАСОВОГО ЗНИЩЕННЯ ЯК ЗЛОЧИН ПРОТИ МИРУ ТА БЕЗПЕКИ 1.1. Поняття та види зброї масового знищення на сьогоднішній день Історична ретроспектива становлення сучасних уявлень про зброю масового знищення бере свій початок приблизно в першій декаді XX століття, коли мілітаризовані держави почали випробовувати нові експериментальні інновації в галузі воєнної амуніції та військового оснащення. Наприклад, німецька армія в рамках дій Першої світової війни активно впроваджувала залучення хімічної зброї з метою масових атак оборонних ліній (зокрема, сумнозвісна битва при м. Іпр, де уперше застосовано хлор у якості руйнівної сполуки). Вперше дефініція «зброя масового знищення» регламентується безпосередньо у міжнародній правовій доктрині, а саме у змісті Протоколу про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів та бактеріологічних засобів (Женевський протокол від 17 червня 1925 року), в положеннях якого йдеться про наступне: «…вважаючи, що застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів, так само як і будь-яких аналогічних рідин, речовин і процесів, справедливо було засуджено суспільною думкою цивілізованого світу, постановляємо про погодження заборони розповсюдження перерахованих видів зброї масового знищення природного, штучного чи бактеріологічного характеру по відношенню до будь-якої держави» [1]. Звісно, наразі це поняття є вкрай неповноцінним та вузьким, оскільки в ході активних процесів глобалізації і науково-технічного прогресу сутність зброї значно трансформувалась і перебудувалась згідно із новими здобутками. Отож зброя масового знищення (інколи в працях спостерігається використання конотації «ураження», надалі — ЗМЗ) — це зброя, призначена для нанесення масових втрат або руйнувань на великій площі; це колосальні уражаючі фактори, які, як правило, продовжують наносити втрати протягом тривалого часу. ЗМЗ деморалізує як військовий потенціал, так і цивільне населення [2, с. 11]. До видів ЗМЗ зазвичай класифікують такі під категорії, як ядерна, хімічна і біологічна зброя, запалювальна зброя, тротиловий еквівалент яких перевищує 1 Мт. Кожна з зазначених груп ЗМЗ має власну розгалужену систему видів через те, що вони відрізняються розмірами (обсягом), призначенням, способом виготовлення, ступенем потенційних ризик і небезпеки тощо. Традиційно вважається, що ЗМЗ притаманна не вибіркова дія, а її застосування насамперед відрізняє її від інших видів здатністю заподіяти смерть значному колу осіб (або створити фатальні, інколи — об’єктивно летальні умови). Водночас в юридичній літературі та загальнопоширених автентичних документах простежуються й більш прості, лаконічні формулювання ЗМЗ. Наприклад, низка дослідників комбіновано порівнюють ЗМЗ зі звичайними засобами ведення війни, проте акцентуючи увагу на тому, що їхня сила руйнування та ураження у багато разів переважають звичні види озброєння. В документах ООН в свою чергу до зброї масового знищення належить така, що «діє шляхом вибуху або за допомогою радіоактивних матеріалів, (смертоносна) хімічна і бактеріологічна зброя та будь-яка інша зброя, що буде розроблена в майбутньому та володітиме руйнівними атрибутами або мати властивості атомної бомби чи іншої вищезазначеної зброї» [3, с. 116]. Якщо конкретизувати ознаки раніше розглянутих видів (хімічна, біологічна та ядерна) зброї, то можна відзначити факт, що в окресленні типів ЗМЗ головним критерієм в умовах сьогодення слугує походження й дія засобу. Приміром, Кримінальний кодекс Нідерландів містить детальну класифікацію спеціальних предметів чи знарядь, що можуть бути використані проти благополуччя суспільного миру. В ст. 310 цієї кодифікації зазначається, що хімічна зброя — це отруйні речовини бойового застосування, що є агентом дії токсичних властивостей хімічних речовин, сполук, з’єднань [4]. Згадане закріплення в нормі права суті хімічної зброї цілком відповідає міжнародно-правовим документам. За рівнем загрози й потужністю поширення чільне місце серед ЗМЗ займає біологічна зброя — зброя, дія якої ґрунтується на використанні хвороботворних організмів або продуктів їхньої життєдіяльності, що може призвести до масових (епідемічних, пандемічних) захворювань [5, с. 219]. Цей тип узагальнює збудників захворювань (патогенів), що становлять високу ймовірність зараження як для людини, так і для тварин (оскільки, наприклад, збудники епізоотій або епіфітотій є