Зразок роботи
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Водночас складні соціально-економічні умови та зростання напруженості у суспільстві призводять до підвищення рівня конфліктності між громадянами, і, як наслідок, зростання у структурі злочинності кількості злочинів, пов’язаних із нанесенням тілесних ушкоджень. У структурі злочинів проти особи вказана категорія злочинів, яка становить особливу суспільну небезпеку у зв’язку з посяганням на одне з найцінніших благ людини - здоров’я. Більше того, значна частина таких злочинів супроводжується спричиненням потерпілим додаткової моральної та матеріальної шкоди, а в окремих випадках призводить до смерті останніх.
Відповідно до положень чинного Кримінального кодексу України [1] передбачено три види тілесних ушкоджень: легкі; середньої тяжкості; тяжкі. Важливо розуміти, що віднесення тілесних ушкоджень до того чи іншого виду (визначення їх тяжкості та характеру) в конкретних випадках здійснюється на підставі висновку експер¬та. Тобто для вирішення цього питання в рамках кримінального провадження обов’язково призначається судово-медична експертиза. Міністерством охорони здоров’я України затвер¬джені «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» від 17 січня 1995 р. № 6 [2].
Умисне тяжке тілесне ушкодження є злочином, передбаченим ст. 121 КК України, і оз¬начає умисне тілесне ушкодження, яке відповідає хоча б одному з таких критеріїв: небезпеч¬не для життя в момент заподіяння; спричинило втрату будь-якого органу або його функцій; спричинило психічну хворобу; спричинило інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину; спричинило переривання вагітності; спричинило непоправне знівечення обличчя [9, с. 10].
Небезпечними для життя є ушкодження, які самі по собі загрожують життю людини в момент їх заподіяння або за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закін¬читися смертю. При цьому фактичний наслідок ушкодження не впливає на визнання його тяжким. Наприклад, якщо через своєчасну медичну допомогу людина швидко видужала, це не означає, що заподіяні їй тілесні ушкодження не є тяжкими, якщо ушкодження були небез-печні для життя в момент їх заподіяння.
Правила відносять до таких пошкоджень, наприклад, ті, що проникають у черепну порожнину; певні відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа; забиття головного мозку тяжкого ступеня; ті, що проникають у канал хребта; ушкодження з повним порушенням цілості стінки глотки, гортані, трахеї тощо; поранення грудної клітки з проникненням; ушкодження живота з проникненням у черевну порожнину; певні термічні опіки; певні види механічної асфіксії (придушення) і т.п.
Тілесне ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органа або його функцій, є ушкодженням, внаслідок завдання якого, наприклад, було втрачено або необоротно втрачено функцію (паралізовано або приведено в інший стан, що унеможливлює їх діяльність) руки, ноги, зору, язика (мовлення), репродуктивної здатності. Якщо має місце лише тимчасове позбавлення зазначених органів здатності виконувати свої функції, таке ушкодження не є тяжким (за умови відсутності інших ознак) [9, с. 10].
До тяжких тілесних ушкоджень відноситься психічна хвороба, яка може бути наслід¬ком як фізичної, так і психічної травми, інфекції, отруєння тощо. Діагноз психічного за¬хворювання, а також причинно-наслідковий зв’язок між її виникненням та ушкодженням встановлюється психіатричною експертизою.
Магістр