Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик та привід у кримінальному провадженні (ID:528888)

Важливу роль у забезпеченні належного досудового розслідування та судового провадження відіграють заходи забезпечення кримінального провадження, адже саме вони гарантують належний, передбачений законом хід досудового розслідування та судового провадження. КПК України не дає визначення заходів забезпечення кримінального провадження, але в теорії науковці відзначають, що кримінально-процесуальні заходи державних органів та посадових осіб на поведінку суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, що направлений на забезпечення виконання процесуальних обов’язків, якщо вони не виконуються добровільно, або на попередження небажаних з точки зору права дій з метою забезпечення нормального руху кримінального судочинства. Заходи забезпечення кримінального провадження мають свої ознаки[4]: 1) процесуальний характер і регулюються кримінальним процесуальним законом. Цією ознакою вони відрізняються від інших примусових заходів, які застосовуються при провадженні щодо кримінальних правопорушень; 2) підстави, межі та порядок їх застосування детально регламентовані законом; 3) специфічна їх мета − забезпечити досягнення дієвості кримінально-процесуального провадження та вирішення завдань кримінального провадження; 4) примусовий характер, який залежить не від порядку їх реалізації, а від самої законодавчої моделі, що передбачає можливість застосування примусу; 5) виключний характер − вони застосовуються лише в тих випадках, коли іншими заходами завдання кримінального провадження досягнути неможливо; 2.1. Виклик слідчим, прокурором Відповідно до ст.133 Кримінально-процесуального кодексу України, слідчий, прокурор у ході досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого чи іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії[5]. Слідчий, прокурор, суд під час досудового розслідування або під час судового провадження мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати свідчення, що має значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою. Відповідно до ст.135 КПК України, передбачено наступний порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні[5]. Особа викликається до слідчого, прокурора, до суду шляхом вручення повістки про виклик, направлення її поштою, електронною поштою або факсимільним зв'язком, здійснення виклику телефоном або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи або іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Особа, яка перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув'язнення.