Правова природа договору міни (бартеру) (ID:546702)

ВСТУП Актуальність теми дослідження. Міна вважається одним із найдавніших цивільно-правових договорів, який ще до появи купівлі-продажу, був основним правочином. Це пояснюється тим, що обіг речей мав місце ще до появи грошей як засобу платежу за договором купівлі-продажу. З розвитком суспільства та появою грошей (спочатку їх аналогів) як загального засобу обігу міна була майже витісненою купівлею-продажем. Проте ця договірна конструкція, незважаючи на особливості, все ж таки використовується на практиці. Правове регулювання посвідчення договорів міни встановлено Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про нотаріат", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Податковим кодексом України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та іншими нормативно-правовими актами. Стан наукової розробленості важливих теоретичних аспектів договору міни (бартеру), можна охарактеризувати як недостатній, оскільки на дисертаційному рівні цю договірну конструкцію вивчало мало науковців, а тому залишається невирішеною низка питань правового регулювання зобов’язань за договорами міни (бартеру). Це зумовлює надзвичайну актуальність цієї теми курсової роботи. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичну базу курсової роботи становлять наукові доробки таких вчених: С.М. Бервено, Т.Й. Білоус, І.Й Бойко, М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський, Н.С. Бутрин, С.Д. Гринько, Ю.Ф. Іванов, Р.А. Калюжний, В.В. Лисенко, А.В. Луць, І.М. Перчеклій, О. Простибоженко, В.І. Токарєва, Є.О. Харитонов, Г.Ф. Шершеневич. Метою курсової роботи є розв’язання теоретичних і практичних питань, що виникають у зв’язку із укладенням, зміною, припиненням та розірванням договору міни (бартеру). Для досягнення мети курсової роботи необхідним є вирішення наступних завдань: - дослідити історію виникнення та розвитку договору міни (бартеру); - дослідити поняття та ознаки договору міни (бартеру); - проаналізувати зміст договору міни (бартеру), охарактеризувати його елементи; - визначити права та обов'язки сторін договору міни (бартеру); - з'ясувати особливості виконання договору найму житлового приміщення; Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері, що пов’язана із укладенням, зміною та припиненням договору міни (бартеру). Предметом дослідження є договір міни (бартеру) у вітчизняному законодавстві. Методи дослідження. У роботі використовувались загальнонаукові та спеціальні методи наукового дослідження. За допомогою історичного методу з'ясовано розвиток правового регулювання договору міни та виокремлено його етапи. Використання логіко-юридичного та системно-структурного методів дозволило забезпечити послідовність при вивченні договірної конструкції міни та обґрунтуванні запропонованих висновків. Також в ході виконання використовувався аналітичний метод та пошук судової практики з метою підкріплення теоретичних позицій роботи. Структура курсової роботи складається з двох розділів, які поділяються на 5 підрозділів, а також вступу, висновків і пропозицій та списку використаних джерел, що складається з 31 найменування. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ На підставі проведення дослідження можна сформулювати наступні висновки: 1. Міна є давнім інститутом та має тривалу історію, яка почала свій обрахунок до появи інституту купівлі-продажу. Попри це, договір міни як самостійний договір виник значно пізніше і тривалий час розглядався в якості неформальних майнових відносин або як вид договору купівлі-продажу, що не сприяло розвитку його правового регулювання. В подальшому договір купівлі-продажу витіснив договір міни, а на сьогодні договір міни все одно має широке поширення. Можна виділити такі етапи розвитку правового регулювання договору міни: ● стародавній (епоха Римської імперії) - зародження договірної конструкції міни; ● період Київської Русі - активне використання міни у цивільному обороті, перші згадки про міну в пам'ятках права; ● період Середньовіччя - занепад правового регулювання міни, ототожнення з договором купівлі-продажу; ● радянський - договір міни був збережений в якості самостійного виду цивільно-правових договорів, який мав досить вузьку сферу застосування і тому не потребував спеціального детального регулювання; ● сучасний - після прийняття Цивільного та Господарського кодексів України. 2. За договором міни кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні майно у власність в обмін на інше майно (ст.715 Цивільного кодексу України). Договір міни спрямований на відчуження кожною із сторін належного їй майна. Вказаний договір має специфічні ознаки, а саме, спрямованість на передачу товару у власність (повне господарське відання, оперативне управління) та відплатність. Договір міни є двостороннім, тобто обов’язкова наявність двох сторін, кожна з яких є одночасно продавцем та покупцем майна, та оплатним, тому що здійснюється передача майна, яка за своєю природою є певною платою по зобов’язанням. Договір міни може бути як консенсуальним, так і реальним, якщо виконується в момент укладення. 3. Предметом договору міни є окреме майно, що має бути чітко визначене в договорі. Предметом договору міни може бути майно, яке є у власності сторони на момент укладання договору. Предметом договору міни може бути будь-яке рухоме та/або нерухоме майно, допущене до обігу, тобто об’єкти, що не вилучені з цивільного обороту, а також інше майно з урахуванням його особливостей, встановлених законодавством, майнові права тощо. З метою усунення термінологічних суперечностей вважаємо доцільне запропонувати уніфікувати підхід законодавця до визначення предмету договору міни, для чого слід у термінології, вжитій в ст. 655 ЦК України використовувати поняття і "майно", і "товар". 4. Договором міни може бути встановлена доплата за майно більшої вартості, що обмінюється на майно меншої вартості. Окрім цього, сторони не обмежені також і у зменшенні вартості товару. З цього приводу вважаємо доцільним доповнити ч. 3 ст. 715 ЦК України та викласти її в наступній редакції: "Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Окрім цього, сторони не обмежені також і у зменшенні вартості товару, якщо це не суперечить вимогам інших законів". 5. Зміст договору міни, як і будь-якого іншого договору, становлять права та обов'язки його сторін, які є складовими елементами договірного правовідношення, до яких належать також його суб'єкти й об'єкти. Договір міни має універсальний характер і може застосовуватися для регулювання правовідносин за участю будь-яких осіб, які можуть бути носіями цивільних прав і обов’язків. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. 6. Аналіз положень глави 48 (Виконання зобов’язань) та інших положень ЦК України дозволяє дійти висновку, що поняття належного виконання зобов’язань, що випливають із договорів міни, охоплює виконання його належними сторонами, у належному місці, в належний строк, щодо належного предмета і належним способом тощо. Для виконання договору міни важливим є визначення моменту і способу передачі товару, оскільки саме з цією обставиною законодавець пов’язує перехід ризику втрати майна. У разі порушення зобов’язання за договором міни, зміна умов договору може бути здійснена: а) за згодою сторін; б) за рішенням суду на вимогу однієї із сторін; в) у односторонньому порядку. Однак в будь-якому випадку необхідною умовою зміни є спрямованість волі сторони договору саме на його зміну. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Господарський кoдeкc Укрaїни: Закон України вiд 16.01.2003 № 436-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 (дата звернення 03.04.2021). 2. Сімейний кодекс України: Закон України від 10.01.2002 № ґ 2947-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2947-14 (дата звернення 03.04.2021). 3. Цивільний кoдeкc Укрaїни: Закон України вiд 16.01.2003 № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (дата звернення 03.04.2021). 4. Про нотаріат: Закон України 02.09.1993 № 3425-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/3425-12 (дата звернення 03.04.2021). 5. Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності: Закон України від 23.12.1998 № 351-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/351-14 (дата звернення 03.04.2021). 6. Бервено С. М. Проблеми договірного права України: автореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ, 2006. 40 с. 7. Білоус Т. Й. Особливості укладання договору міни. Науковий вісник публічного та приватного права : збірник наукових праць. 2018. Вип. 3, Т. 1. С. 28-31. 8. Бойко І. Й. Правове регулювання майнових відносин у Київській Русі (ІХ - ХІІ ст.). Актуальні проблеми держави і права. 2013. Вип. 70. С. 391-396. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2013_70_61 (дата звернення 03.04.2021). 9. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга вторая: договоры о передаче имущества / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. Москва: Статут, 2006. 780 с. 10. Бутрин Н. С. Особливості правового регулювання договору міни як підстави виникнення корпоративних прав. Науковий вісник Ужгородського національного університету : Серія: Право / гол. ред. Ю.М. Бисага. Ужгород: Видавничий дім "Гельветика", 2013. Вип. 23. Ч. 1. Т. 1. С. 172-175. 11. Гражданские кодексы союзных республик. РСФСР, Украинской ССР, Белорусской ССР, Узбекской ССР, Туркменской ССР, а также ССР Грузии и Азербайджанской ССР. Систем. сборник под ред. Х. Бахчисарайцева и С. Драбкина. Москва: Юридическое издательство НКЮ РСФСР, 1928. 279 с. 12. Гринько С. Д. Дигести Юстиніана як джерело римського приватного права. Університетські наукові записки. 2007. № 1. С. 90-96. 13. Зобов’язальне право України: Підручник / За ред. Є. О. Харитонова, Н. Ю. Голубєвої. Київ: Істина, 2019. 751 с. 14. Іванов Ю. Ф. Цивільне право України : Навч. посіб. у 2 т. / Ю. Ф. Іванов, О. В. Куриліна, М. В. Іванова 2-ге вид. доповн. і переробл. Т. 1. Київ: Алерта, 2019. 342 с. 15. Калюжний Р. А., Вовк В. М. Римське приватне право : [підруч. для вищ. навч. закл.]. Київ : "МП Леся", 2014. 240 с. 16. Лисенко В.В. Цивільно-правове регулювання відносин за договором міни (бартеру): дис.. … канд.. юрид. Наук: 12.00.03 / Лисенко Владлен Вікторович. Київ, 2012. 226 с. 17. Луць А. В. Свобода договору в цивільному праві України: дис. канд. юрид. наук. Львів, 2001. 166 с. 18. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2-х т. Т. ІІ. 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. Київ: Юрінком Інтер, 2006. 1088 с. 19. Пашкус Ю. В. Деньги: прошлое и современность. Львов, 1990. 181 с. 20. Перчеклій І. М. Посвідчення договорів міни нерухомого та рухомого майна. Часопис цивілістики. 2017. Вип. 24. С. 41-46. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chac_2017_24_11 (дата звернення 03.04.2021). 21. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 (провадження №14-66цс19). URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82568415 (дата звернення: 10.04.2021). 22. Постанова Вищого господарського суду України від 16.01.2017 у справі № 910/15077/16. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/64148569 (дата звернення: 10.04.2021). 23. Постанова Кропивницького апеляційного суд від 01.10.2020 у справі № 396/1055/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92065076 (дата звернення: 10.04.2021). 24. Простибоженко О. Договір міни / О. Простибоженко. Київ: Видавець Фурса С.Я., 2005. 124 с. 25. Степська О. В. Правове регулювання дарування та міни як угод із земельними ділянками. Актуальні проблеми держави і права. 2010. Вип. 52. С. 167-172. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2010_52_28 (дата звернення 03.04.2021). 26. Токарєва В. І. Цивільне право України. Практикум: навч. посібник. Київ: Центр учбової літератури, 2018. 408 с. 27. Харитонов Є. О., Старцев О. В. Цивільне право України: Підручник. Вид. 5, перероб. і доп. Київ: Істина, 2017. 902 с. 28. Цивільне право України : підручник : у 2 т. / за ред. д-ра юрид. наук, проф. Є. О. Харитонова, канд. юрид. наук Н. Ю. Голубєвої. Харків : Одіссей, 2010. Т. 2. 872 с 29. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2-х ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. Київ: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. Ч. 2. 896 с. 30. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 (дата звернення 03.04.2021). 31. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.) / Е. А. Суханов (авт. вступ. ст.) / Г. Ф. Шершеневич. Москва: СПАРТАК, 1995. 556 с.