Грабіж (ID:549834)

На підставі ст. 17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року Конституція України наголосила, що кожна людина (громадянин) має право на володіння майном і не може бути безпідставно його позбавлена . Право громадянина на власність охороняється силою закону, зокрема, Кримінальним Законом України, в якому передбачена відповідальність та покарання осіб які вчиняють злочини проти власності будь якої форми: державної, колективної або приватної. Проблема злочинів проти власності турбувала законодавців на протязі дванадцяти століть, починаючи з часів Стародавньої Русі (“Руська Правда”, Укладення 1885 р. “О преступлениях и проступках против собственности частных лиц”, тощо); її глибоко та досконало вивчали науковці-правники: Курінов Б.А., Лук’янов В.В., Володько Н.В., Владимиров В., Гарбуз А. Питання кримінально-правової боротьби із злочинними посяганнями на власність в Україні розглядались у публікаціях Б.М. Бабія, Я.М. Брайніна, П.С. Матишевського, П.П. Михайленко, С.І. Тихенко. та інші. Особливу вагу при винесенні покарання надавали кваліфікації злочину, так як розмежування ознак, притаманних крадіжці, грабежу, розбою та шахрайству, було вкрай необхідним для конкретизації поняття викрадення .