Історія розвитку ісламського права та держави (ID:567387)

Починаючи ще з І тис. до н.е. у різних куточках починають складатися давньоарабські держави Мінейське (до 650 р. до н.е.), Сабейське (біля 750-115 рр. до н.е.), Хим’ярське царства (біля 25 р. до н.е 577 р. н.е.). У VI ст. до н.е. на півночі Аравії виникають рабовласницькі держави (Набатейське царство, що стало в 106 р. н.е. римською провінцією, та ін.). Завдяки караванній торгівлі між Південною Аравією та середземноморськими державами, відбувся розвиток таких центрів, як Макораба (Мекка) та Ястриб (Медіна) [13] А вже у ІІ-V ст. на півострові починається з`являтися релігія. Зокрема, виникають релігійні громади християн і іудеїв, поширюється іудаїзм та християнство. Період розвитку арабських племен до 7 століття характеризується племінно-общинним укладом життя та появою перших протодержав. Взагалі, об`єднанню арабів сприяла появи саме релігії - ісламу. А його засновником став Мухаммед, який зазначав, що основні положення нової віри йому передані Богом. Учні й послідовники записували його слова. Після смерті Мухаммеда всі ці записи було зібрано в одну книгу — Коран. Звичайно, що не всім мешканцям подобалися заклики Мухаммеда, зокрема віддавати своє майно бідним та звільняти рабів. Тому, пророк вимушений був переїхати до Ятриба. А вже згодом, у 622 році, мешканці Ятриба прийняли Мухаммеда за пророка, та почали називати своє місто Мединою – містом пророка[2] До речі, основною вимогою Мухаммеда до арабів було відмовитися від інших богів, та визнати існування лише єдиного бога – Аллаха : «Немає бога, окрім Аллаха, і Мухаммед — пророк його” — головна релігійна формула ісламу». Після вигнання з Мекки Мухаммед почав виступати за об’єднання всіх арабів у єдину громаду мусульман. Між Мединою і Меккою розгорнулась війна. Більшість простих мешканців підтримували пророка, тому знать вимушена була підкоритися Мухаммеду і впустити його до міста. У 630 р., після повернення пророка до Мекки, більшість арабських племен визнала владу Мухаммеда і прийняла іслам.