Використання спеціальних знань при розслідуванні кримінальних правопорушень в банківській сфері (ID:604082)

Стабільність внутрішнього й зовнішнього економічного розвитку держави, сталий поступ її фіскальної, митної та податкової політики, наявність стратегічного бачення й потенціалу в аспектах грошової, емісійної, валютної, банківської та кредитно-депозитарної сфер є одними із базових елементів цілісної й глибинної парадигми вдалого й перспективного розвитку та піднесення держави за тих чи інших політико-правових умов. Причому це питання стосується абсолютно будь-якої держави, у тому числі й України, особливо зважаючи на злободенну специфіку становлення вітчизняних реформ (у тому числі й в плані економічної безпеки як категорії національного стану захищеності) інтеграційних процесів з Європейським союзом, імплементацією міжнародної правової думки й доктрини до чинного законодавства з метою його осучаснення та модернізації. Безпека системи банків має знаходитися у постійному розвитку та без зупинок адаптуватися до змін зовнішнього і внутрішнього середовища для підвищення конкурентоспроможності вітчизняного банківського сектора, стійкість та сталість роботи якого визначають фінансову рівновагу в країні та забезпечує перехід до інноваційної моделі зростання національної економіки Докорінні зміни економічного життя країни в умовах не завжди послідовного реформування законодавства зумовили низку деформацій у ринкових відносинах, зокрема різке зростання тіньового сектору економіки та поширення економічної злочинності. Масштаби криміналізації та корумпованості суспільства сягають критичної рівня, який характеризується великими ризиками та прямими тисками й загрозами національним інтересам і безпеці країни. Макроекономічний аналіз, що покладається фактично на всіх суб’єктів банківської діяльності, багато в чому відображається в якості функціонування більшості інституційних одиниць держави, охоплюючи, наприклад, і вищі щаблі органів виконавчої влади. Станом на 2021 рік, зважаючи на численні дослідницькі прогнози та оцінки експертів, українська банківська складова фінансової безпеки знаходиться в доволі пригніченому стані дисгенезії й стагнації, що далеко не останнім чином зумовлено саме систематичними тенденціями у питанні кримінальних правопорушень у банківській сфері. Приміром, частка пасивних операцій банків скоротилася за останні п’ять років щонайменше на 10 % [1], що спричинено у тому числі негативними чинниками й фінансовими ризиками, які постають перед фізичними й юридичними особами-вкладниками у разі необхідності скористатись подібними банківськими послугами. Кримінальна політика є одним з найбільш консервативних елементів, курсів державної політики, реформування та трансформація якої постійно супроводжується досить тривалими процесам криміналізації чи декриміналізації тих чи інших суспільних відносин чи явищ. Злочинність у царині банківської сфери безумовно є одним із негативних проявів цієї внутрішньодержавної конфронтації та неузгодженості в правовій площині.