Зразок роботи
Термін «кримінальний процес» походить від латинських criminalis – злочинний та processus – проходження, просування вперед. Ці слова у сполученні набувають іншого, дещо відмінного від буквального змісту: провадження з притягнення до кримінальної відповідальності та покарання за вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок або злочин). У Кримінальному процесуальному кодексі України як синонім вживається поняття «кримінальне провадження». Поняття «кримінальний процес» використовується у кількох значеннях:
- перше значення пов’язано з розумінням кримінального процесу як особливого виду державної діяльності;
- друге значення обумовлено тим, що кримінальна процесуальна діяльність, будучи врегульованою правом, має своєю правовою основою кримінальне процесуальне право або галузь права як сукупність правових норм, що регулюють зазначену діяльність;
- третє значення терміна – наука кримінального процесу або одна з галузей юридичної науки, яка становить систему понять, уявлень, поглядів та ідей, що розкривають сутність кримінального процесу, закономірності його виникнення та розвитку.
Окрім того, кримінальний процес також є навчальною дисципліною, що входить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах за спеціальністю «Правознавство» [1, с. 7].
Розглянемо особливості кожного з зазначених розумінь цього поняття.
Як було зазначено, кримінальний процес розглядається як окремий вид державної діяльності. Важливою ознакою державної діяльності є її нормативна урегульованість. Держава є обмеженою у можливостях впливати на особу та суспільство певними межами, процесуальним порядком, які в правовій державі є результатом взаємодії трьох гілок держави: законодавчої, виконавчої та судової. Особа, суспільство не можуть вагомо вплинути на зниження рівня злочинності, покарання винуватих у вчиненні кримінального правопорушення будь-яким способом поза межами встановленої процедури, що гарантує права і свободи осіб, що беруть участь у цій діяльності [2, с. 6].
В підручнику з кримінального процесу за редакцією В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило визначено, що кримінальний процес є засобом захисту державного та суспільного ладу, правопорядку, прав та інтересів громадян від кримінальних правопорушень. Кримінальний процес – це врегульована нормами кримінального процесуального законодавства діяльність оперативних підрозділів, слідчого, керівника органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді та суду, яка ґрунтується на засадах кримінального провадження, по виявленню ознак складу кримінального правопорушення, досудовому розслідуванню, судовому розгляду та вирішенню кримінальних справ, спрямована на виконання завдань кримінального провадження [1, с. 7].
А.Г. Гаркуша під кримінальним процесом розуміє здійснювану у встановленому законом порядку діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду з попередження, виявлення, розкриття і розслідування кримінальних правопорушень, викриття осіб, винних в їх скоєнні, і застосування до них заходів кримінального покарання чи іншого впливу, а також реабілітації невинуватих, що відбувається через правовідносини, які виникають у зв’язку з цією діяльністю між органами і особами, котрі беруть в ній участь [3, с. 9].
В підручнику з кримінального процесу за редакцією А.Я. Хитри, Р.М. Шехавцова, В.В. Луцика під час розгляду кримінального процесу як виду діяльності він визначений як суворо регламентована нормами кримінального процесуального права діяльність державних органів і посадових осіб щодо досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень з метою виконання специфічних завдань, а також система правових відносин між указаними органами й іншими субʼєктами кримінального судочинства [2, с. 9].
Кримінальний процес характеризується наступними трьома основними елементами:
1) чітка система діяльності визначених у законі державних органів, посадових осіб та інших учасників процесу, які залучаються до сфери кримінальної процесуальної діяльності;
2) правовідносини, які виникають під час цієї діяльності;
3) обов’язкова правова регламентація діяльності й відносин, які виникають на її основі [3, с. 9].
Магістр