Зразок роботи
Держава повинна забезпечити формування організаційних політичних, соціальних, матеріальних та інших умов для створення можливості найбільш повної реалізації людиною своїх прав і свобод. Забезпечення реального захисту прав людини належить до найбільш гострих проблем української дійсності. Проголошення в законодавстві гарантій дотримання прав і свобод людини не тягне за собою автоматичного забезпечення їх реалізації. Тому створення механізму захисту прав людини і громадянина, як системи факторів, що формують необхідні умови забезпечення додержання прав і свобод, є як ніколи актуальними сьогодні [1, с. 224].
В юридичній літературі загальні засади кримінального провадження характеризуються як:
1) система ознак, які характеризують їх фундаментальність та основоположність, а саме, це найбільш загальні, вихідні положення, ідеї, що мають фундаментальне значення для кримінального процесу, визначають його спрямованість, побудову загалом, форму і зміст його стадій та інститутів; виражають панівні в певній державі політичні та правові ідеї, які стосуються завдань і способу здійснення судочинства в кримінальних справах; закріплені в нормах права; діють у всіх або кількох стадіях процесу й обов’язково в його центральній стадії – стадії судового розгляду; їх порушення означає незаконність рішення у справі й обов’язково тягне його скасування;
2) засади, що відображають сутність, зміст, структуру та форму кримінального провадження, характеризують його історичний тип, національні традиції, є керівними положеннями для закріплення його завдань, побудови стадій, окремих проваджень та інститутів, визначають предмет і метод процесуального врегулювання, рівень розвитку наукової думки та національної культури, панівну ідеологію та інші об’єктивні фактори;
3) закріплені в правових нормах вихідні положення, що виражають панівні в державі політичні та правові ідеї, і визначають суть діяльності сторін обвинувачення і захисту та суду щодо досудового розслідування і судового провадження;
4) закріплені в Конституції України, загальновизнаних міжнародних актах та у кримінальному процесуальному законодавстві фундаментальні (базові) керівні для учасників провадження положення, що виражають і визначають найістотніші властивості провадження, вимоги до правил і способу діяльності, насамперед, органів і службових осіб, які ведуть кримінальне провадження та є гарантіями забезпечення дотримання прав, свобод, законних інтересів тих учасників провадження, які залучаються до нього, а в підсумку – виконання завдань кримінального провадження;
5) закріплені в законі основоположні ідеї, найзагальніші положення, що відзначаються стабільністю і системністю, та визначають суть, зміст і спрямованість діяльності суб’єктів процесу, спосіб і процесуальну форму їх діяльності, порушення яких обов’язково має тягти за собою настання відповідних юридичних наслідків;
6) закріплені в законі політичні та правові ідеї, що визначають завдання і способи здійснення кримінального судочинства, спрямованість та побудову як кримінального процесу загалом, так і форму й зміст окремих його стадій та інститутів, що забезпечують охорону прав, свобод та законних інтересів особи, порушення яких обов’язково тягне за собою скасування вироку та інших судових рішень у справі тощо [2, с. 133-134].
Магістр