0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Клопотання слідчого (ID:609466)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 29
Рік виконання: 2021
Вартість: 200
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛОПОТАННЯ СЛІДЧОГО У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ 1.1. Сутність та особливості процесуальних актів у кримінальному провадженні 1.2. Поняття клопотання слідчого та вимоги до нього РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОФОРМЛЕННЯ КЛОПОТАННЯ СЛІДЧОГО 2.1. Підстави та порядок оформлення клопотання слідчого 2.2. Структура клопотання слідчого ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Під час здійснення кримінального провадження органи та посадові особи, які його здійснюють, приймають відповідні процесуальні рішення. Науковці надають досить схожі, та все ж не ідентичні визначення цього поняття. Зазначимо деякі з них. На думку Н.В. Глинської, кримінальне процесуальне рішення – це виражений у встановленій законом формі індивідуальний правозастосовний акт – документ, в якому компетентні державні органи і посадові особи у встановленому законом порядку та в межах своєї компетенції з метою вирішення завдань кримінального провадження надають відповіді на правові питання, що виникли під час провадження, і виражають владне волевиявлення про дії або бездіяльність, що випливають із встановлених на момент прийняття рішення фактичних обставин і приписів чинного законодавства [1, с. 32]. О.І. Марочкін, розглядаючи питання особливостей процесуальних рішень слідчого, стверджує, що останнє являє собою виражений у встановленій законом процесуальній формі, спрямований на виконання завдань кримінального провадження правозастосовний акт, у якому слідчий, реалізуючи свою компетенцію, наводить вмотивовані висновки із фактичних, правових та етичних питань, що підлягають розв’язанню в цьому акті [2, с. 34]. С. Шульгін зазначає, що кримінальним процесуальним рішенням є процесуальний акт, виражений у встановленій законом процесуальній формі, прийнятий та погоджений на підставі здійсненої оцінки наявних доказів, що покладені у його основу, та у межах процесуальних повноважень компетентних державних органів та посадових осіб, який відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості та спрямований на досягнення завдань кримінального провадження [3, с. 209]. На думку М.П. Климука, кримінальні процесуальні рішення – це процесуальні акти, в яких уповноважений орган або посадова особа, яка веде кримінальне провадження в межах своєї компетенції і в передбаченому законом порядку роблять висновок про встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення і на їх основі, керуючись законом, дають відповіді на ті правові питання, що виникли у кримінальному провадженні та виражають владне волевиявлення про дії, виходячи зі встановлених обставин і приписів норм законодавства [4, с. 55]. На законодавчому рівні також закріплено, що являють собою кримінальні процесуальні рішення. Так, відповідно до статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду [5]. Кримінальним процесуальним рішенням притаманні певні ознаки, до яких слід віднести наступні: 1) мають правовий характер і містять відповіді на правові питання, що виникають під час кримінального провадження, зокрема, щодо зупинення досудового розслідування. Саме ця риса і відрізняє їх від інших видів процесуальних актів, що складаються у сфері кримінального судочинства, – від протоколів. Останні покликані засвідчити хід і результати провадження процесуальних дій органів, що ведуть кримінальний процес; 2) мають державно-владний характер, який полягає в тому, що вони можуть бути прийняті тільки спеціально уповноваженими державними органами і посадовими особами в межах їх компетенції. Також вони містять владне веління органів держави, породжують, змінюють або припиняють кримінальні процесуальні відносини, підтверджують наявність або встановлюють відсутність матеріально-правових відносин; 3) мають владно-розпорядчий характер, який дістає вияв у тому, що в прийнятих актах не тільки реалізуються владні повноваження суб’єктів, що ведуть процес, а і містяться певні вказівки, владні розпорядження, що детермінують поведінку інших учасників процесу {1, с. 30-31].