Зразок роботи
Останнім часом злочинність почала виходити за межі однієї держави, набуваючи міжнародного характеру. Одними із найнебезпечніших та найжорстокіших злочинів у світі є саме міжнародні злочини, адже вони ставлять під загрозу забезпечення миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Жертвами цих злочинів є групи людей, а іноді – цілі держави. До таких злочинів, перш за все, відносять дії, пов’язані із прагненням однієї держави незаконно захопити територію іншої, розпочати та ввести війну, і, як наслідок, відбувається вчинення масових вбивств тощо. Злочин геноциду становить найтяжче і масове порушення прав людини, пов’язане з порушенням одразу кількох основних прав та свобод, а саме: права на життя, свободу та особисту недоторканність, на свободу віросповідання, права не зазнавати дискримінації тощо [1, с. 163].
Відповідно до статті 2 Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 року, під геноцидом розуміють наступні дії, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку: вбивство членів такої групи; заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи; навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне її знищення; заходи, розраховані на запобігання народженню дітей у середовищі такої групи; насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу [2].
Отже, у статті 2 Конвенції перераховані акти геноциду і передбачається, що вони є такими за умови присутності «наміру знищити повністю або частково певну національну, етнічну, расову чи релігійну групу». Таким чином, до складу міжнародного злочину геноциду вводиться необхідна ознака вини, яка виступає у цьому разі в яскраво вираженій формі винного умислу. Геноцид є не лише тяжким, але й масовим порушенням прав людини. Висловлюється думка, що геноцид існує з того моменту, коли його жертвою стає хоча б одна людина, не обов’язково всі члени групи. Проте геноцид характеризується злочинним наміром знищити саме всю групу, членом якої є ця людина. За відсутності такого наміру відповідний акт не може бути кваліфікований як геноцид, незважаючи на його жорстокість. Від вбивства людини як кримінального злочину геноцид відрізняється саме наміром знищити групу як таку [3, с. 194].
Аналогічне визначення геноциду та перелік відповідних діянь закріплені й в Римському статуті Міжнародного Кримінального Суду від 17 липня 1998 року [4].
Для більш кращого розуміння, що ж входить до такої категорії як геноцид, варто розглянути окремо кожне із зазначених вище діянь. Отже, для констатації акту геноциду, що полягає у:
- вбивстві членів певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи, необхідним елементом є вбивство (заподіяння смерті) виконавцем акту геноциду однієї чи більше осіб, що належали до такої групи;
- заподіянні серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи, необхідним елементом є спричинення виконавцем тяжкої тілесної або психічної шкоди одній або більше особам, що належали до такої групи. При цьому така поведінка виконавця може включати акти катування, зґвалтування, сексуальне насильство чи нелюдське або принижуюче гідність поводження, але не обов’язково обмежується такими діяннями;
- навмисному створенні для певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне знищення такої групи, необхідними елементами є такі: виконавець створив певні умови життя одній або більше особам зі складу такої групи; такі умови життя були розраховані на створення причин для повного або часткового фізичного знищення цієї групи. При цьому зазначається, що термін «умови життя» може включати, але не обов’язково обмежується умисним позбавленням ресурсів, необхідних для виживання, таких як їжа, медичні послуги, або систематичним виселенням із дому;
- вжитті заходів, розрахованих на запобігання народженню дітей у середовищі певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи, необхідними елементами є такі: виконавець ужив певних заходів щодо однієї або більше осіб зі складу такої групи; такі заходи були вжиті з наміром запобігти народженню дітей у середовищі такої групи;
- насильницькій передачі дітей з однієї людської групи в іншу групу, необхідними елементами є такі: виконавець здійснював насильницьку передачу однієї або більше осіб; така особа або особи належали до певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи; передача здійснювалася із вказаної групи до іншої групи; така особа або особи були віком до 18 років; виконавець знав або повинен був знати, що така особа чи особи були віком до 18 років. При цьому зазначається, що термін «насильницька» не обмежується фізичною силою і може включати загрозу застосування сили або примусу [3, с. 194-195].
Магістр