Зразок роботи
Державна влада являє собою основний різновид політичної влади, що перебуває в руках панівного «режиму», здійснюється органами державної влади, визначає політику держави в період свого правління (яка, в ідеалі, має відповідати інтересам держави) та володіє монополією на законне насильство. Особливостями державної влади є те, що вона покликана служити державному інтересу; представляє весь народ певної держави, зокрема й на міжнародній арені; має універсальний характер, тобто стосується всіх питань і осіб у межах контрольованих нею територій; створює право; згуртовує суспільство за допомогою економічної та культурної політики; уособлює, має та здійснює державний суверенітет, що передбачає абсолютність, постійність, верховенство, єдність, самостійність, незалежність, необмеженість і неподільність державної влади тощо [1, с. 22].
Для здійснення належної державної влади, необхідно, аби вона відповідала таким її ознакам як легальність та легітимність, особливості яких є предметом даного дослідження.
Легальність – це поняття, що виражає формально-юридичну законність, об’єктом якої може бути влада, політичні інститути, політична діяльність. Легальність встановлюється і гарантується владою. На відміну від легітимності, що може бути, харизматичною, легальність – раціональна. Форма легальної інституалізації влади – законодавство, зокрема про обрання парламенту, президента тощо. Для громадян легальність полягає в покорі законам і їх виконанні [2, с. 82].
Як стверджує О.А. Назаренко, легальність влади полягає в безперечному виконанні законодавчих приписів таким суб’єктом політики, як держава. Будучи представником усього населення на певній території, органи державної влади здійснюють нагляд за дотриманням його прав, інтересів та обов’язків, що проявляються в офіційно ухвалених владних рішеннях, які стосуються всіх громадян і є обов’язковими для виконання, виражаючи загальний інтерес і захищаючи конституційні права [3, с. 25].
В навчальній літературі легалізація державної влади та її інститутів розглядається як юридичне проголошення правомірності їх виникнення (установлення), організації та діяльності. За звичайних умов легалізація державної влади здійснюється конституційним шляхом, особливо якщо Конституція приймається на референдумі: вважається, що цим шляхом народ конституційно здійснює установчу владу – посилює основи суспільного й державного ладу. Легалізація може здійснюватися, по-друге, шляхом прийняття Конституції обраними народом установчими зборами, або парламентом. Нерідко в останні роки застосовується «подвійне» прийняття конституції: текст, обговорений або прийнятий у парламенті, установчими зборами, виноситься потім на референдум. Такий спосіб забезпечує найбільш повну конституційну легалізацію, а за умов схвалення референдумом – і легітимацію державної влади [4].
Легальність (законність) державної влади в умовах правової демократичної держави містить такі необхідні імпліцитні положення:
- усі закони відповідають конституції держави, яка, у свою чергу, постає як відображення загальносуспільного уявлення про справедливість, свободу, права людини. Така конституція може бути розглянута як утілення правових ідеалів, оскільки в її основі лежить рівність усіх у свободі, а не силове нав’язування поведінки. Водночас така конституція є об’єктивним нормативно-ціннісним регулятором суспільних відносин;
- закони мають обов’язкову силу як щодо тих, хто є об’єктом управління, так і щодо тих, хто є його суб’єктом;
- закони встановлюють чіткі процедури, які мають бути обов’язково дотримані, щоб те чи інше рішення державної влади набуло сили. Очевидно, у такий спосіб витлумачена легальність постає як важливий і необхідний крок конституювання легітимності державної влади [5, с. 32-33].
Магістр