Суб’єкт злочину: поняття, ознаки, види (ID:614193)

У сучасних умовах розвитку нашої держави і вирішення задач попередження злочинності кримінально-правові проблеми потребують сучасних теоретичних розробок і практичного застосування. Проте на тлі помітних досягнень у досліджуванні теоретичних і методологічних питань про злочин, інститутів кримінальної відповідальності, покарання, вчення про склад злочину, співучасті досягнення з вивчення суб'єкта злочину як кримінально-правового вчення не настільки вражаючі. Прикладом цього положення може слугувати відсутність до теперішнього часу ґрунтовних комплексних робіт і досліджень в цьому напрямку. Аналіз філософської, юридичної, психологічної, медичної та іншої літератури показує, що теоретичним питанням у дослідженні суб'єкта злочину в кримінальному праві з боку вчених і практиків надається замало значення. Тому відсутність до сьогодні системного і теоретико-методологічного аналізу основних аспектів вчення про суб'єкт злочину не дозволяє мати комплексне уявлення про дане вчення і схарактеризувати найбільш правильні підходи в його вдосконаленні як у нас в країні, так і за кордоном. Суб'єкт злочину як елемент складу і як кримінально-правова категорія – дуже складне і багатогранне поняття, яке вимагає подальшого наукового досліджування та уточнення. Не випадково особливу увагу в роботі присвячено розгляду і вивченню ознак особи, яка вчинила злочин, який пов'язаний з питаннями кримінальної відповідальності. У свою чергу, питання осудності і віку злочинця з урахуванням серйозних змін у чинному кримінальному законодавстві і практиці його застосування вимагають термінову необхідність їх комплексного досліджування не тільки вченими-юристами, а й представниками інших наук, спеціалістами у різних сферах знань. Суб'єкт злочину умовно можна вважати основним елементом складу злочину. Це зумовлено тим, що саме суб'єкт вчиняє протиправні, винні, суспільно небезпечні дії, які посягають на об'єкт злочину. Відсутність суб'єкта виключає наявність складу злочину загалом і обумовлює відсутність основ для притягнення особи до кримінальної відповідальності. Тому питання про суб'єкт злочину за своєю природою є питанням про особу, яка вчинила злочин і підлягає кримінальній відповідальності. Це прямо випливає з назви 4 Розділу кримінального кодексу України: «Особа, підлягає кримінальній відповідальності». Будь-яка особа, яка вчинила злочин, є носієм численних властивостей, які її характеризують, але закон виділяє лише ті ознаки, які обумовлюють здатність цієї особи нести кримінальну відповідальність за скоєний злочин. Незважаючи на те, що положення щодо суб'єкту злочину є досить усталеними у кримінальному плані, все одно на теоретичному і нормативному рівнях виникають дискусійні питання, пов'язані з визначенням поняття суб'єкту, його ознаками та видами, а також доцільності визнання юридичних осіб суб'єктом злочину. Проблематика суб‘єкта злочину активно вивчалося радянськими вченими-юристами та продовжує вивчатися правниками України й інших пострадянських держав, які цілком закономірно, адже суб‘єкт злочину – головний елемент складу кримінального злочину, що випливає з самої семантики слова «суб‘єкт» (від лат. subjectum – те, що знаходиться в основі). Цей елемент складу злочину, співвідноситься із психосоціальною дійсністю – людиною та у відповідності до українського Закону про кримінальну відповідальність (як це випливає з назви розділу IV КК України) є синонімічним терміном поняттю «особа, яка підлягає кримінальній відповідальності» Ступінь дослідження теми курсової роботи. Над темою «Суб’єкт злочину: поняття, ознаки, види» працювали такі сучасні вчені: Бараненко Д. В., Гладкий В. В., Кондратов Д. Ю., Ландіна А. В., Осадча А., Харь І. О., Шапкін І. С. та ін. Об’єктом дослідження виступає загальна характеристика суб’єкту злочину. Предметом дослідження є характеристика теоретичних засад суб’єкт злочину, його поняття, ознак, видів. Мета курсового дослідження: дослідження поняття, ознак, видів суб’єктів злочину. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: • загальна характеристика поняття суб’єкту злочину; • дослідження ознак суб’єкту злочину; • характеристика видів суб’єкту злочину. Методи дослідження. Під час дослідження були використанні такі методи, як: • метод аналізу; • метод порівняльно–правовий; • системний метод; • метод узагальнення. Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг курсової роботи становить 25 сторінок. 1. Поняття суб’єкту злочину Злочин – це завжди усвідомлене суспільно небезпечне діяння певної особи. Якщо виходи з поняття «злочину», закріпленого статтею 11 КК України, що «злочином є передбачене Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину», то потрібно відзначити, що суб’єкт злочину відноситься до обов’язкових ознак складу злочину [9, с. 135]. Процес становлення поняття «суб’єкт злочину» пройшов досить тривалий шлях: від визнання суб’єктом не лише окремих осіб, а й неживих предметів, тварин до сприйняття як суб’єкта злочину лише окремих громадян. Причому підґрунтям притягнення їх до відповідальності є безпосередньо принцип винного вчинення суспільно небезпечного діяння. Суб'єкт злочину вивчається в Загальній частині кримінального права як один з елементів складу злочину і в Особливій частині як обов'язковий елемент складів конкретних злочинів. Дослідження ознак суб'єкта має важливе значення для практичного застосування кримінального закону. У Кримінальному кодексі України закріплено поняття «суб’єкт злочину» [6, с. 46]. Стаття 18 КК відзначає, що «суб’єктом злочину є фізична осудна особа, котра вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність». Водночас, у багатьох статтях Кримінального кодексу вживаються більш широкі за змістом терміни: «особа, винна у вчиненні злочину», «особа, яка вчинила злочин», «особа, яка засуджується», «особа, яка засуджена» [8, с. 135]. На практиці поняття «суб’єкт злочину» широко використовується у процесі аналізу по суті кожного скоєного злочину. Слідчий, суддя, прокурор, якщо не при порушенні кримінального провадження, то у процесі досудового розслідування і судового слідства детально вивчають присутність або відсутність як самого суб’єкта злочину, так і ознак, якими він повинен бути наділений [9, с. 135]. Поняття «суб’єкт злочину» широко застосовується у наукових та учбових цілях безпосередньо як складова частина юридичної конструкції, що називається складом злочину. Аналіз статей 1, 2, 4-10, 11, 15, 17-22 свідчить про те, що нести кримінальну відповідальність за вчинення суспільно небезпечного діяння по кримінальному законодавству України може тільки фізична особа (людина). У них відзначається, що дія Кримінального кодексу України поширюється на громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, які не використовують дипломатичний імунітет, а також вказується на осіб, які підлягають кримінальній відповідальності. Неживі істоти, тварини, сили природи, предмети не можуть бути суб'єктами злочинів, а заходи, які вживаються для охорони від завданої ними шкоди, не є покаранням [9, с. 135]. Серед поглядів вчених не має істотних відмінностей щодо формулювання поняття «суб’єкт злочину». Зовсім протилежною є позиція Б. С. Нікіфорова щодо того, що осудність і вік суб'єкта злочину не можна досліджувати як ознаки, яка належать до складу злочину. Думку Б. С. Нікіфорова не підтримала Н. С. Лейкіна, котра визнавала, що включення осудності і віку до основних ознак суб'єкта не є трансформацією злочинця в елемент вчиненого ним злочинного діяння, а є можливістю спробувати дати більш об'єктивну і всебічну характеристику конкретного складу злочину. Втім В. Г. Павлова, І. О. Харь та А. О. Мороз вважають позицію Н. С. Лейкіної сумнівною. Це зумовлено тим, що оскільки, особа, яка вчинює кримінальне правопорушення, не підпадає під будь-яку із перелічених вище ознак, то вона не є суб'єктом злочину, а, тому немає складу злочину, внаслідок чого виключається і кримінальна відповідальність [15, c. 289].