Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права (ID:614245)

Для України, як країни, що послідовно звільняється від традицій і принципів тоталітаризму і авторитаризму, намагається сформувати правове громадянське суспільство, де б людина реально відчувала себе найвищою соціальною цінністю, шукає своє гідне місце у світовому, зокрема європейському, співтоваристві тощо, безумовно важливим є формування національної державності, в основі якої має бути «людський вимір» та суспільний орієнтир. Проблема принципів права не є новою для вітчизняної науки. Вона досліджувалася у радянський період як у теорії права, так і в галузевих юридичних науках. В останні роки з'явилася маса робіт, в яких аналізувалися загально-правові, міжгалузеві, галузеві та інші принципи права. Активно розроблялися питання, пов'язані з окремими принципами права, що носять як загально-правової, так і міжгалузевої або галузевий характер. Однак поняття, сутності, класифікації та системи принципів права залишаються надзвичайно актуальними у науковій полеміці, що підтверджує відносно малу вивченість даної тематики в юридичній науці. Безумовно, будь-які принципи, в тому числі і принципи права, є продуктом людської діяльності, результатом якої вони виступають і інтереси якої задовольняють. Принципи є соціальними явищами як за джерелом виникнення, так і за змістом: їх виникнення зумовлюється потребами суспільного розвитку і в них відображаються закономірності суспільного життя. Без урахування таких суттєвих моментів неможливо пояснити і зрозуміти особливе значення цих принципів для послідовного узгодження людської діяльності до вимог об'єктивних соціальних закономірностей. Все це повною мірою стосується і принципів права - специфічного прояву певної частини загально-соціальних принципів у правовій системі. Тим більше важливо підкреслити, що загально-соціальна природа юридичних принципів не завжди отримує відповідне визнання при характеристиці останніх, що стосується, зокрема, і їх генезису. Отже, з самого початку свого виникнення принципи права існують як модифіковані та пристосовані до правовій сфері деякі загально-соціальні принципи, які знаходяться в діалектичній єдності. Головними джерелами цих принципів є політика, економіка, мораль, ідеологія, соціальна життя. Значимість принципів права визначає традиційне увагу до них юридичної науки і практики. Однак в теорії права принципи зазвичай розглядаються в якості ідей, які підлягають реалізації в нормативному регулюванні та практиці правозастосування. Цим ідеям, термінологічно висловлюваним в подібних поняттях (демократизм, гуманізм, інтернаціоналізм, законність, справедливість, наукова обґрунтованість), в різні історичні періоди надавалося різний зміст. Але головне – вони завжди розглядалися не більше ніж благі побажання, адресовані наукою правотворчій і правозастосовній практиці. Практика, в свою чергу, також сприймала принципи права суто формально. всі великі законодавчих актів (перш за все кодифіковані) відкривалися статтями (главами), де перераховувалися принципи, на яких ґрунтується регулювання відповідної сфери відносин. Але цим справа і обмежувалося. Такі положення розглядалися як загальні декларації, мають лише морально-політичне значення. Теоретична база дослідження. Дослідженням дострокового зняття судимості займалися такі вчені: Мета курсового дослідження: визначити теоретичні засади принципів права, виділити та охарактеризувати загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: • загальна характеристика поняття «принципи права»; • виділити та охарактеризувати види та ознаки принципів права; • загальна характеристика загальнолюдських (загальноцивілізаційних) принципів права; Об’єктом дослідження виступає характеристика поняття принципів права. Предметом дослідження є загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права. Методи дослідження. Під час дослідження були використанні такі методи, як : • метод аналізу; • метод порівняння і співставлення; • метод узагальнення. Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг курсової роботи становить 25 сторінок. 1. Дослідження теоретичних основ поняття принципу права Слово «принцип» (від лат. рrincipium) означає буквально першооснову, керівну ідею, вихідне положення будь-якого явища (вчення, організації діяльності) [36, с. 3]. Ще древні звертали увагу на те, що «принцип є важливою частиною всього» (principium est potissima pars cujuque rei) [36, с. 3]. З усіх принципів, властивих тим чи іншим явищам, особливо важливе значення мають правові засади, тому що тільки право є єдиним базовим загально-соціальні, універсальним, інтегративним, обов'язковим, охоронюваним державою, найсправедливішим і постійно удосконалюється регулятором всіх життєво важливих суспільних відносин [6, с. 27]. Принципи права являють собою найважливішу юридичну категорію. Вони виступають сполучною ланкою між філософської та юридично-догматичної інтерпретаціями права. Принципи безпосередньо виражають сутність права, розкриваючи і конкретизуючи його загальне поняття. Саме принципи права лежать в основі конкретних нормативних приписів, що моделюють взаємини між суб'єктами правовідносин. Тільки так може бути забезпечена послідовність і стабільність, а головне – справді правовий характер нормативного регулювання [23, с. 3]. Принципи виражають сутність права, визначають характер тлумачення та застосування його норм, тим самим оптимізуючи правозастосовну політику. Значення і роль принципів права в сучасній правовій системі важко переоцінити: вони забезпечують вирішення справ, що виникли з відносин, не врегульованих нормами права, завдяки тому що можуть бути використані в якості правових норм при аналогії, мають величезне виховне значення, відіграють важливу роль у формуванні правосвідомості громадян. Для вітчизняної юридичної науки і праворозуміння характерне поняття «принцип права» в різних інтерпретаціях: • основоположні ідеї, що характеризують досягнення, результати правової думки, практичного досвіду, об'єктивні закономірності розвитку суспільства, які не є обов'язковими для суб'єктів права [18, с. 95]; • першорядні імперативні вимоги, що визначають напрямок, єдину мету правового регулювання відносин у суспільстві [14, с. 28]; • виділені в науці першорядні нормативно-керівні вимоги, що виражають і відображають її зміст, основи, закріплені в ній закономірності життя суспільства [1, с. 75]; • загальні ідеї, що відображають і визначають закономірності і зв'язки зростання суспільних відносин, законодавчо закріплені, що вказують на регулювання правом і визначають сутність і суспільне призначення права [9, с. 7]; • основоположні ідеї, що розкривають і конкретизують значення права і позиціонують його як специфічний суспільний регулятор [3]; • основні керівні ідеї, що визначають вплив права на соціальні відносини і виступають критеріями оцінки для суб'єктів права [22, с. 64]. Виходячи з викладених положень принцип права можна визначити як ідейні підстави правової системи суспільства, що визначають хід правового розвитку держави і виступають вищими цілями правової політики держави [35, с. 53]. Для нашого дослідження робочим ми взяли визначення Григорьєвої І. В., яка визначає принципи права як основні положення, ідеї, які виражають сутність права як специфічного соціального регулятора. Вони втілюють закономірності права, його природу і соціальне призначення, являють собою найбільш загальні правила поведінки, які або прямо сформульовані в законі, або виводяться з його сенсу [5, c. 39]. Принципи виступають в якості своєрідної несучої конструкції, на основі якої створюються і реалізуються не тільки норми, інститути або галузі, а й вся система права. Вони служать своєрідними орієнтирами для правотворчої (впливають на весь процес підготовки і видання нормативних актів), правозастосовної і правоохоронної діяльності. Від ступеня їх дотримання в прямій залежності перебуває рівень злагодженості, стабільності та ефективності правової системи. Залежно від сфери розповсюдження виділяють загально-правові, міжгалузеві та галузеві принципи [5, с. 39].