Конституційно-правові основи забезпечення національної безпеки України (ID:626325)

0988791386-telegram ВСТУП Актуальність роботи. На сучасному етапі вітчизняного державотворення урізноманітнення загроз та викликів людині, державі і суспільству призвело не лише до загострення проблем національної безпеки, а й спричинило значну трансформацію її змісту. Попри зовнішньополітичні і військові аспекти національна безпека поширилася на сферу економічних, соціальних, екологічних, інформаційних, правових та інших відносин й, окрім перших, почала визначатися економічною спроможністю, транспарентністю, гідними умовами життя людини і громадянина. Формування повноцінного режиму національної безпеки передбачає вибір пріоритетів і аналіз факторів національної безпеки на рівні особливої стратегії, початок якої закладено у першу чергу в Основному Законі. У Конституції Україну проголошено суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Встановлено базові параметри діяльності уповноважених органів державної влади в сфері національної безпеки; закладено правовий фундамент врахування можливих викликів і загроз та ймовірної активної реакції на них; визначено межі втручання держави в життя людини; закріплено вихідні начала для поточного законодавства щодо забезпечення національної безпеки. Однак незважаючи на те, що окремі проблеми національної безпеки уже були предметом наукових пошуків учених, комплексного дослідження конституційних основ національної безпеки в Україні не проводилося. Отже, саме недостатня розробленість теоретичних положень, наявність ряду правових проблем, а також необхідність наукового осмислення шляхів оптимізації процесу забезпечення національної безпеки України у зв’язку з виникненням та наростанням дестабілізуючих чинників у державі і тенденцій до зміни рівнів існуючих загроз у світі й обумовили вибір автором даної теми дисертації. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в сфері забезпечення національної безпеки України. Предметом дослідження є конституційно-правове регулювання сфери національної безпеки, подальше вдосконалення законодавства у цьому напрямку. Мета роботи полягає у розробці, узагальненні та обґрунтуванні конституційно-правових засад національної безпеки; у здійсненні комплексного аналізу нормативної бази, які стосуються становлення та розвитку системи забезпечення національної безпеки.. Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання: – проаналізувати й узагальнити генезис загальної теорії національної безпеки; – визначити становлення та розвиток конституційно-правових засад національної безпеки Української держави; – встановити структуру системи національної безпеки та її характеристика; – визначити складові системи національної безпеки Української держави; – розкрити конституційні гарантії забезпечення національної безпеки Української держави; - виділити стратегія національної безпеки України в сучасних умовах: завдання і проблеми реалізації. Методи дослідження. Методологічну основу курсової становить діалектичний метод, за допомогою якого проблеми національної безпеки проаналізовано у взаємозв’язку і взаємозалежності, цілісності, всебічності та динаміці; порівняльно-правового – для порівняльного аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду організації і функціонування системи забезпечення національної безпеки; формально-логічного – для визначення основних понять у даній сфері відносин (національна безпека, механізм забезпечення національної безпеки);системного – для дослідження структурних складових національної безпеки; моделювання та прогнозування – для розробки рекомендацій щодо оптимізації механізму забезпечення національної безпеки. Структура курсової роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновку та списку використаної літератури. Повний обсяг курсової роботи становить – 27 сторінок. Список використаної літератури становить 23джерела. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 1.1. Генезис загальної теорії національної безпеки Історичний розвиток і практика становлення концептуальним визначення місця та ролі держави і суспільства у забезпеченні безпеки особистості, визнання чи нехтування її інтересів як одного із головних об’єктів самої безпеки. Цікавими постають ідеї та погляди відомого вченогоАристотеля на проблему безпеки особи, суспільства та держави. Аналізуючи аспекти безпеки, він вважав, що найвищою цінністю людського життя виступає добробут, якого можливо досягти тільки в державі. Саме на досягнення цієї найвищої мети людства повинна бути спрямована та відповідати і основна діяльність держави, де добробут і безпека, за визначенням Аристотеля, полягають саме в задоволенні інтересів людини. Розглядаючи сутність благополуччя, Аристотель здійснив аналіз умов забезпечення безпеки і добробуту. Він пояснював, що добробут складається із діяльності духу, що породжується з чеснотою і що ця діяльність духу залежить від зовнішніх обставин. Сім’я, громада і держава розглядаються ним як сфери, що здатні забезпечити людині досягнення її найвищої мети - добробут та безпеку . Поряд із крайнім індивідуалізмом, зокрема акцентуванням уваги на домінуванні свободи особистості над суспільством і державою, у представників цієї школи були напрацьовані також ідеї солідарності, органічного зв’язку людини із людством, природою і світом загалом. Зазначені ідеї не втратили своєї актуальності і на сьогодні. Саме на цьому взаємозв’язку стоїки обґрунтовували обов’язок людини жити для інших, для людства взагалі [6, с. 120]. Підсумовуючи напрацювання стародавніх мислителів, варто зазначити, що вони не пропонували конкретних шляхів для досягнення добробуту та розв’язання проблем, пов’язаних із безпекою як особистості, так і суспільства взагалі. І це цілком об’єктивно, оскільки цей період віддзеркалював особливості історичного розвитку суспільства, держави та особистості тієї доби. Багатство ідей і поглядів давніх мислителів на проблему безпеки та добробуту як основну мету існування громадян, суспільства і держави зумовлене тим, що для всіх поколінь від часу їх появи й до сьогодні вони є для дослідження та сприйняття найбільш актуальних проблем національної безпеки. До сфери забезпечення безпеки Аристотель відносив релігію, звичаї, піклування про здоров’я народу, народні продовольчі харчі, будівництво приміщень, устрій пожежних частин, мостів, поштової служби, проведення заходів проти паводків, піклування про суспільну тишу і спокій. Більше того, він відносив до питань, що пов’язані із забезпеченням безпеки, і такі її аспекти, як розвиток науки та мистецтв, торгівлі, мануфактури та ряд інших складових, що становлять зміст науки безпеки. Значний внесок у подальший розвиток і становлення концептуальних засад науки про безпеку зробив у ХVІІІ ст. відомий учений Г. Юсті. Проаналізувавши історію розвитку теоретичних засад безпеки, він зазначав, що основною метою повинно бути спрямоване на дослідження засобів охорони та збільшення державного багатства, з допомогою якого можна досягти загального і постійного збільшення добробуту усіх людей. Концепція безпеки має бути напрацьована така, щоб виробити та запропонувати такий устрій держави, де б добробут окремих громадян і родин був у злагоді з добробутом усіх . Це положення, що вперше було висунуте Г. Юсті, гостро поставило питання про погодження і гармонізацію інтересів усіх об’єктів безпеки як необхідну умову загальної національної безпеки [15, с. 73-76].