Зразок роботи
ВСТУП
У процесі розвитку сучасного демократичного суспільства відбувається безперервне зростання кількості правових відносин, що, у свою чергу, тягне за собою збільшення числа юридичних суперечок. В таких умовах відмічається почастішання епізодів звернень як громадян, так і юридичних осіб до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Зазначаємо, що у ході розгляду певних категорій цивільних справ неможливо обійтись без призначення та проведення судової експертизи. Адже є непоодинокими випадки, коли у цивільному судочинстві без спеціальних знань експерта сторони не в змозі довести свою правоту, а суд – всебічно та повно з’ясувати обставин справи й вирішити спірне питання по суті. Для прикладу, при поділі нерухомого майна подружжя, визначення причин затоплення нерухомого майна – необхідним є проведення будівельно-технічної експертизи, у разі встановлення батьківства або материнства – судово-біологічної експертизи, при розгляді позовів про відшкодування моральної й матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортними пригодами та несправностями транспортних засобів – автотехнічної експертизи тощо. Окрім того, проведення експертизи у повній мірі гарантує дотримання принципів цивільного процесуального права – змагальності та диспозитивності, а також свідчить про зростаючу роль науки у забезпеченні цивільного судочинства.
Експертиза у цивільному процесі України є багатоаспектною категорією, яка у практичному значенні являється експертною діяльністю, у науковому – сферою знань, у процесуальному – джерелом доказів, у доказуванні – засобом доказування, у пізнавальному – особливим видом дослідження, а у правозастосовчому – процесом та результатом застосування спеціальних знань. Поряд із цим, існує ряд проблемних моментів, що стосуються призначення та проведення експертизи під час здійснення цивільного судочинства. Із огляду на це, питання теоретичного й практичного аналізу експертизи в цивільному процесі України стоїть надзвичайно гостро, чим й обумовлюється актуальність теми курсового дослідження.
На наш погляд, стан розробки та теоретичного дослідження проблеми призначення та проведення експертизи в цивільному процесі України носить фрагментарний характер. Відзначаємо, що суттєвий внесок у її вивчення здійснили:
Ж. В. Васильєва-Шаламова у дисертаційному дослідженні «Судова експертиза в цивільному процесі» [17];
С. С. Бичкова у дисертаційному дослідженні «Експертиза в цивільному процесі України» [16].
Також судова експертиза в цілому стала предметом уваги таких науковців як: Л. М. Головченко, В. Г. Гончаренка, Є. В. Додіна, О. Ф. Дорошенка, О. С. Захарової, Н. О. Кіреєвої, О. А. Кравченка, Н. І. Клименко, Р. Я. Лемик, Л. К. Радзиєвської, В. І. Тертишнікова та ін.
Проте у роботах вищевказаних авторів висвітлено загальні положення призначення та проведення експертизи. Беручи до уваги даний факт, можна стверджувати, що ці праці не можуть бути використані для вирішення проблемних моментів, що стосуються призначення та проведення експертизи під час здійснення цивільного судочинства в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами закладу вищої освіти, а також з галузевими та академічними планами, програмами полягає у тому, що курсове дослідження виконувалося на основі програми досліджень Кафедри цивільно-правових дисциплін Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука» та відповідно до визначеної та затвердженої даною кафедрою тематики.
Метою курсового дослідження є комплексний аналіз інституту судової експертизи в цивільному процесі України, а також визначення окремих проблемних питань призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві та формування шляхів їх вирішення.
Для досягнення вищевказаної мети передбачено вирішення наступних завдань:
визначити поняття, предмет та об’єкт експертизи в цивільному процесуальному праві України;
проаналізувати види та обсяг правового регулювання експертизи в цивільному процесі України;
дослідити правові підстави та порядок призначення експертизи у відповідності до положень українського цивільного процесуального права;
охарактеризувати процесуальний порядок проведення експертизи в цивільному процесі України;
з’ясувати зміст, види та порядок оцінки судом висновку експерта у цивільному судочинстві;
встановити проблемні питання цивільного процесуального статусу експерта у галузі права та окреслити шляхи їх вирішення.
Об’єктом курсового дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі призначення та проведення експертизи в цивільному процесі України.
Предметом курсового дослідження є: поняття, предмет, об’єкт та види експертизи в цивільному процесі; правове регулювання експертизи в цивільному процесі; підстави, порядок призначення та проведення експертизи в цивільному процесі; висновок експерта в цивільному процесі; цивільний процесуальний статус експерта у галузі права в цивільному процесі.
Наукова новизна одержаних результатів зводиться до того, що у курсовому дослідженні сформульовано ряд положень та висновків, які є новими у теоретичному й практичному планах та є перспективними для правової практики, зокрема:
запропоновано авторське визначення:
поняття «судова експертиза у цивільному процесі»;
дістало подальший розвиток:
перелік ознак експертизи у цивільному процесі;
знання щодо підстав та порядку призначення та проведення експертизи у відповідності до положень українського цивільного процесуального права;
знання щодо окремих проблемних питань призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві та шляхів їх вирішення.
Практичне значення курсового дослідження полягає у тому, що його результати можна використати як базу для майбутніх наукових розробок у даній сфері та для покращення нормативно-правової регламентації призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві, а також для провадження викладацької діяльності.
Під час роботи над курсовим дослідженням було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правової дійсності, а саме: вивчення та аналіз літературних джерел, узагальнення та систематизація, системно-структурний, історичний, логіко-юридичний тощо. Очевидно, що вищенаведені методи використано з врахуванням тісного взаємозв’язку між ними, що забезпечує комплексні, усесторонні та істинні результати дослідження.
Структурними елементами курсового дослідження є: вступ, три розділи, поділених на підрозділи, висновки та список використаних джерел, що включає 30 найменувань. Загальна кількість сторінок – 42.
Магістр