Зразок роботи
РОЗДІЛ 1 ПРИВАТНЕ ПРАВО В РИМСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
1.1 Поняття особи та її правоздатність
Правова система кожної держави основується на регуляції суспільних відносин, а її базовим елементом виступає будь-яка особа, що водночас є суб’єктом права. Суб’єкт права — це той, хто здатний мати право, бути його носієм, вступати у правовідносини. У Римському світі під категорію суб’єкта права підпадав термін “persona”, що юридично закріплював момент особистості у відносинах. В теперішньому законодавстві, поняття “особи” займає важливе місце в цивільному праві. В Римі до цих “осіб” належали як фізичні особи, так і об’єднання людей — рід, цех, корпорація, а також незалежні від них установи — юридичні особи. В приватному цивільному праві особа як суб’єкт права наділена певною здатністю, яка може бути обмежена в ній або взагалі її позбавлена. Таке явище в юридичній науці носить назву “правоздатності”, що означає можливість підпадати під категорію “суб’єкта права”, тобто бути носієм права, а отже вступати в правовідносини. У Римі суб’єктами права визнавалися тільки вільні люди. Раби не мали правосуб’єктності і визнавалися не суб’єктами, а, навпаки, об’єктами права. В Римських тогочасних правових кодексах правоздатними вважалися тільки особи, фізичні так і юридичні, які вступали в договірні зносини, а отже набували певні права та обов’язки. Проте, для набуття особи відповідного юридичного статусу та її подальшого правового визнання, необхідна було, що б фактичні її ознаки підпадали під три стани римського суспільства: стан свободи (status libertatis), стан громадянства (status civitatis) та сімейний стан (status familiae). Так, особа, що належала до конкретного стану, володіла певними правовими якостями, а, отже відносини її набували відповідної юридичної сили.
Стан свободи (status libertatis) означав, що людина є вільною, а не рабом. Цей стан був головним, базовим при визначенні правоздатності особи, а ця ж особа набувала мінімальний обсяг правосуб’єктності Стан громадянства (status civitatis) вказував, що людина є римським громадянином, а не чужоземцем, а обсяг прав визначався за входженням її до відповідної групи вільних людей: римських громадян, латинів, перегринів, вільновідпущеників, колонів. Так, римський громадянин володів абсолютно повними правами ніж решта груп станового суспільства. Сімейний стан (status familiae) відбивав самостійність особи у сфері сімейних відносин, отож йому належала повна цивільна правоздатність вступати, наприклад, в договірні зносини з іншими родовими сім’ями Риму.
Магістр