Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Конституційне право розглядається в трьох аспектах: як галузь права в системі національного права, як наука і як навчальна дисципліна. Конституційне право як галузь права в будь-якій державі є складовою частиною національної правової системи і виконує в ній досить важливі завдання. Ця галузь права, як і інші, є сукупністю правових норм, що встановлюються і охороняються державою. Але конституційне право відрізняється від інших галузей права насамперед специфікою тієї сфери суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані норми цієї галузі.
Таким чином, ця галузь права як і інші, з одного боку, являє собою сукупність правових норм, що мають внутрішню єдність, загальні ознаки, а з другого – відрізняється від норм інших галузей права. Конституційне право України – провідна галузь національної правової системи. Деякі дослідники звертають увагу на те, що в сучасній юридичній літературі застосування того чи іншого терміна справедливо пов'язується з наявністю або відсутністю конституційного ладу, з тим, що найменування «конституційне право» базується на тому, що всі суб'єкти державно-правових відносин діють у межах конституції, і держава не повинна панувати над людиною.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування поняття, змісту, системи конституційного права, як науки, дисципліни та галузі права. Для досягнення зазначеної мети в курсовій роботі було досліджено:
поняття конституційного права України;
предмет і метод конституційного права України;
конституційно-правові норми та їх особливості;
класифікація конституційно-правових норм;
поняття та предмет, основні завдання конституційного права як юридичної науки;
система та джерела науки конституційного права;
система конституційного права як навчальної дисципліни.
Предметом дослідження є конституційне право України як галузь права, наука та навчальна дисципліна.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження конституційного права як галузі права, науки та навчальної дисципліни було обрано загальнонауковий діалектичний метод дослідження. Використання діалектичного методу дозволило розглянути конституційне право як правову категорію, що знаходиться у процесі постійного розвитку, і визначити його місце в системі науки та законотворчості, проаналізувати структурні та змістовні особливості даного виду права.
Значний внесок у науку конституційного права України зробили такі відомі вчені як В. В. Цвєтков, С. О. Макогон, В. В. Копєйчиков, Є. М. Тихонова, Р. С. Павловський, Ю. М. Тодика, В. Ф. Погорілко, В. Ф. Мелащенко, М. П. Орзіх, В. М. Ша-повал, П. Ф. Мартиненко, Л. Т. Кривенко та багато інших.
Ключові слова: конституційне право України як галузь права, конституційне право України як галузь законодавства, конституційне право України як юридична наука, конституційне право України як навчальна дисципліна, предмет конституційного права України як галузі права.
РОЗДІЛ І КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЯК ПРОВІДНА
ГАЛУЗЬ ПРАВА
1.1 Поняття конституційного права України
Демократичний та прогресивний по¬ступ будь-якої сучасної держави залежить насамперед від ролі особи в суспільстві та державі, її можливостей впливати на владу та реалізувати свої здібності, системи організації державної влади, оптимального державно-тери¬торіального устрою. Відповідні суспільні відносини регулюються нормами консти¬туційного права і зазвичай прямо чи опо¬середковано стосуються усіх осіб, які мешкають чи перебувають на території держави.
Конституційне право України – це система правових норм, що регулюють на засадах свободи найважливіші та ви¬значальні відносини між особою і державою, визначають основи функціонуван¬ня громадянського суспільства, формування системи права та правової систе¬ми, основні форми безпосередньої демократії, систему органів публічної влади та межі їх повноважень, а також територіальну організацію держави. Тобто це така сукупність норм, що покликана вре¬гулювати на демократичних засадах насамперед взаємовідносини між особою, суспільством і державою, забезпечуючи при цьому пріоритет прав і свобод люди¬ни і громадянина, а також відносини, пов’язані зі здійсненням державної вла¬ди та процесом владарювання [2].
Збереження назви цієї галузі як дер¬жавного чи конституційного права у різних державах є даниною традиції. В Україні перехід від державного до конституційного права зумовлений прагнен¬ням запровадити на практиці головні ідеї та постулати сучасного конституціо¬налізму. Саме тому, визначаючи дефіні¬цію конституційного права, варто одно¬часно з’ясувати й сутність конституціо¬налізму, оскільки це близькі, взаємо¬пов’язані та взаємозумовлені поняття.
Конституціоналізм – це сукупність ідей, поглядів, теорій та концепцій щодо політико-правової організації держави, яка ґрунтується на визнанні народу дже¬релом влади та обмеженні державної влади з метою забезпечення свободи осо¬би та її вільного розвитку, відповідно до яких здійснюється конституційно-право¬ве регулювання, формуються та функ-ціонують найважливіші інституції су¬спільства і держави. Тобто про консти-туціоналізм можна говорити лише тоді, коли ідеї та концепції конституціо-налізму є досить поширеними, позитивно сприймаються широким загалом та навіть панують у суспільстві, а найго¬ловніше – є визначальними у практиці формування публічної влади, її здійснен¬ня та контролю за нею з боку інституцій громадського суспільства [2].
Конституціоналізм – це правова тео¬рія та правова ідеологія, спрямована на гарантування індивідуальних прав і сво¬бод та покликана убезпечити суспільство від деспотизму, тиранії та сваволі насам¬перед з боку держави. Сутність цієї теорії полягає у визнанні невід’ємних прав і свобод особи, обмеженні влади держави, здійсненні взаємного контролю гілок влади, забезпеченні політичної конку¬ренції та реальних можливостей грома¬дян формувати державну владу, вплива¬ти на неї та здійснювати постійний контроль за нею. До головних ідей кон¬ституціоналізму належить насамперед визнання пріоритету прав людини, прин¬ципів верховенства права, поділу влади, періодичних вільних виборів, організації державної влади на демократичних заса¬дах тощо [3].
Конституційне право України – це провідна галузь національного права, оскільки саме її норми:
1) закріплюють основні права і свободи людини і грома¬дянина на засадах свободи (що є переду¬мовою вільного розвитку особистості, забезпечення її гідності та реалізації нею своїх інтересів, здібностей, прагнень та уподобань);
2) регулюють найважливіші суспільні відносини (передусім політико- правові відносини щодо організації та здійснення державної влади);
3) охоп¬люють регулюючим впливом усе суспіль¬ство як цілісну систему (жодна галузь права не має такого широкого предмета правового регулювання, адже крім влас¬не політичних відносин, пов’язаних зі здійсненням державної влади, ця галузь регулює економічні, соціальні, духовно-культурні, екологічні відносини, а також відносини, пов’язані з міжнародним співробітництвом, національною безпе¬кою, обороною тощо, хоча й здійснює та¬ке регулювання досить часто на високо¬му рівні узагальнення (абстрагування), тобто лише закладаючи підвалини таких відносин, а не регулюючи їх детально, всебічно, повно та остаточно);
4) закла¬дають правові основи формування та функціонування громадянського суспіль¬ства (політичних партій, громадських організацій, засобів масової інформації тощо);
5) визначають систему вихідних та визначальних принципів для інших галузей права (принцип верховенства пра¬ва передбачений ч. 1 ст. 8 Конституції України; принцип рівноправності суб’єк¬тів усіх форм власності – ч. 4 ст. 13 Конституції України; принцип презумп¬ції невинуватості – ч. 1 ст. 62 Консти¬туції України);
6) встановлюють систе¬му органів держави та механізм «триму¬вань і противаг», що є головною гаран¬тією від узурпації державної влади;
7) визначають межі повноважень дер¬жавних органів, що є однією з найважливіших гарантій прав особи (ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 85, 106, 116 Конституції України).
1.2 Предмет конституційного права України
Сучасне демократичне суспільство відрізняється від недемократичного тим, що громадяни не лише підпорядковують¬ся вимогам правових приписів, що вихо¬дять від держави, а й мають реальні можливості для формування державної влади, різноманітного впливу на неї та здійснення постійного контролю за процесом владарювання аж до зміни цієї влади шляхом періодичних вільних ви¬борів. Забезпечити такий вплив та мож¬ливості для громадсько-політичної діяль¬ності громадян покликані норми консти¬туційного права. Саме тому предмет кон¬ституційного права України становлять насамперед політико-правові відносини, що виникають із приводу реалізації політичної активності громадян, форму¬вання та функціонування органів дер¬жавної влади і місцевого самоврядуван¬ня, а також базові суспільні відносини, що виникають у різних сферах – еконо-мічній, соціальній, духовно-культурній, екологічній та інших [4]. Це відносини:
Магістр