Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Одним із головних завдань кримінального процесу, що закріплені у ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. З метою його виконання у встановлених законом випадках застосовуються негласні слідчі (розшукові) дії, що є невід’ємною частиною ефективного розслідування тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, особливо враховуючи криміногенну ситуацію у нашій країні, що склалась на сьогоднішній день.
Очевидним є те, що впродовж останніх років на фоні стрімкого
наукового та технічного розвитку почали стрімко розвиватись та
удосконалюватись методи і способи боротьби зі злочинністю. Але одним із
найефективніших інструментів, на нашу думку, являються саме негласні
слідчі (розшукові) дії, основою яких виступає налагоджена процедура
проведення та організація діяльності уповноважених на це суб’єктів, що
власне і визначає актуальність представленої до уваги роботи.
Дослідженню проблеми визначення сутності, різновидів, безпосередньо порядку проведення, співвідношенню з оперативно-розшуковими заходами, особливостей формування доказів у процесі проведення негласних слідчих (розшукових) дій та їх використанню присвячено багато праць як вітчизняних, так і закордонних науковців, а саме: О.А. Білічака, А.В. Ватраля, М.Л. Грібова, С.О. Гриненко, Л.І. Данченко, О.В. Капліної, О.Б. Комарницької, С.С. Кудінова, В.В. Лисенко, Д.А. Нескромного, Д.Й. Никифорчука, А.І. Палюха, Б.Г. Розовського, Д.Б. Сергєєвої, Є.Д. Скулиша, С.Р. Тагієва, О.С. Тарасенко, О.Ю. Татарова, Л.Д. Удалової, М.В Чорноусько, Р.М. Шехавцева, В.В. Шума, О.О. Юхна тощо.
Метою дослідження є аналіз чинного законодавства України, нормативно-правових актів, вітчизняних та зарубіжних наукових джерел для визначення сутності, особливостей та процедури проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Для досягнення зазначеної
мети в роботі вбачається за доцільне виконати наступні завдання:
визначити сутність поняття «негласні слідчі (розшукові) дії», а також їх ознаки та процесуальні підстави застосування;
охарактеризувати процесуальний порядок організації та тактики проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
проаналізувати досвід щодо використання негласних
слідчих (розшукових) дій;
визначити типові помилки, які допускаються при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, що унеможливлюють використання результатів їх проведення у межах доказування в кримінальному провадженні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з проведенням негласних слідчих (розшукових) дій під час досудового слідства в межах кримінального провадження щодо розслідування конкретного кримінального правопорушення.
Предмет дослідження – негласні слідчі (розшукові) дії: актуальні
проблеми провадження та використання результатів їх проведення в межах
доказування.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи складають:
діалeктичний мeтoд наукoвoгo пізнання – використаний з метою встановлення базових категорій, які розглядаються в роботі, шляхом співставлення та аналізу різних поглядів щодо їх визначення;
мeтoд ceмантичнoгo аналізу заcтocoванo з метою з’яcування зміcту пoнять: «негласні слідчі (розшукові) дії», «оперативнор-розшукова діяльність» тощо;
мeтoд групування та cиcтeмнo cтруктурний підxід викoриcтанo для клаcифікаційнoгo рoзпoділу, з’яcування внутрішньoї cтруктури та аналізу взаємoзв’язків негласних слідчих (розшукових) дій;
метод порівняльного правознавства використано з метою аналізу та співвідношення законодавства та практики застосування негласних слідчих (розшукових) дій зарубіжних держав.
Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до лекційних та практичних занять з навчальної дисципліни «Кримінальний процес України», а також для подальших наукових досліджень з даної проблематики.
Структура роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається зі вступу, 2 розділів, 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 38 найменувань. Загальний обсяг роботи 40 сторінок.
РОЗДІЛ 1. НЕГЛАСНІ СЛІДЧІ (РОЗШУКОВІ) ДІЇ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ
1.1. Поняття та суть негласних слідчо-розшукових дій у кримінальному судочинстві
Після прийнят¬тя КПК України у 2012 р. розширилося коло слідчих (розшукових) дій, відповідно, з’яви¬лися такі, які за своїм характером суттєво відрізняються від інших, що обумовлюється негласністю їх проведення. Введення за¬значених негласних слідчих (розшукових) дій до системи кримінального процесу здійснюється вперше. Раніше порядок про¬вадження досудового розслідування кримінальних правопорушень відбувався у таких організаційно-пра¬вових формах, де вказані дії мали статус оперативно-розшукових заходів та могли проводитись лише уповноваженими на те оперативними підрозділами. Як і в оперативно-розшуковій діяльності, проведення негласних слідчих (розшукових) дій допус¬кається у виняткових випадках та за умови, що в інший спосіб отримати інформацію неможливо. Законодавством встановлені граничні строки, порядок їх провадження та документування отриманих результатів. Відомості, здобуті внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, підля¬гають фіксації та використовуються під час доказування у кримінальному провадженні нарівні з доказами, отриманими гласним шляхом. Тому особливий процесуальний статус вказаних дій ставить на порядок денний необхідність детального наукового розроблення поняття та змісту негласних слідчих (розшукових) дій.
Так, інституту негласних слідчих (розшукових) дій у вітчизняному криміналь¬ному процесі присвячено главу 21 нового КПК України. Негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомо¬сті про факт і методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком ви¬падків, передбачених КПК України (ст. 246 КПК України). На вказану ключову ознаку негласних слідчих (розшукових) дій наголошують і вітчизняні не лише вчені-процесуалісти, а й судді-практики, зазначаючи, що «слідчі (розшукові) дії треба відрізняти від негласних слідчих (розшукових) дій, які хоча і є їх різновидом, проте відомості про факт та методи їх проведення не підляга¬ють розголошенню» [11, с. 17].
С.М. Міщенко зазначає, що «необхідно пам’ятати, що негласні слідчі (розшукові) дії проводяться лише у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Обов’язок дове¬дення неможливості отримати такі відомо¬сті іншим чином, ніж як у результаті прове¬дення негласних слідчих (розшукових) дій, покладається на особу, яка заявляє клопо¬тання про їх проведення» [29].
Наявність у назві досліджуваних про¬цесуальних дій словосполучення «слідчі (розшукові)» вказує на те, що такі неглас¬ні дії органів досудового розслідування, як і інші слідчі (розшукові) дії, слід розуміти як передбачені КПК України заходи, що застосовуються компетентними особами для збирання, дослідження, оцінювання та використання доказів під час досудового розслідування. Негласність слідчих (розшукових) дій означає особливий порядок їх підготовки, проведення та зберігання і використання отриманих результатів у режи¬мі прихованості до певного часу від інших осіб, які не причетні до їх проведення. До того ж, утаємниченими такі відомості ма¬ють бути не лише від осіб, стосовно яких проводяться ці негласні дії, а й від будь-яких інших осіб, зокрема й працівників органів досудового розслідування, оперативних підрозділів, посадових осіб пра¬воохоронних та інших органів, пересічних громадян тощо, які не задіяні в підготовці й проведенні конкретних негласних слідчих (розшукових) дій, навіть якщо вони беруть участь в інших заходах із здійснення досудового розслідування у конкретному кри¬мінальному провадженні. Саме негласність виступає тим чинником, який істотно впли¬ває на визначення видів негласних слідчих (розшукових) дій, отримання відповідних дозволів та встановлення порядку їх проведення, визначення основних виконавців і кола учасників, обрання способу фіксування перебігу й результатів проведення. Особливі процесуальні вимоги впливають і на розроблення специфічних тактичних прийомів і тактико-криміналістичних реко¬мендацій з проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у доказуванні [15, с. 129-130]. Як бачимо, ключовим компонентом у понятті «негласні слідчі (розшукові) дії» є правовий феномен негласності, який першим до сво¬го змісту включила наука і практика оперативно-розшукової діяльності, а вже потім – кримінальний процес. Проте викладене не впливає істотним чином на етимологічну та змістовну сутність цього феномена.
Магістр