Заборона катувань і нелюдського та такого, що принижує гідність поводження чи покарання (ID:735384)

ВСТУП Актуальність теми полягає в тому, що наразі найголовніший обов’язок держави - це захист усіх прав та свобод людини, реалізація якого полягає в здійсненні різних правових заходів. Однак, одне з основоположних прав людини - право на абсолютну заборону катувань часто зазнає порушень. Можна стверджувати, що прояв навмисного фізичного чи психологічного насилля відбувається і в нашій країні. Це обумовлено різними чинниками, а саме: збройна агресія російської федерації на сході України та повномасштабне вторгнення російської федерації від 24.02.2022 на більшу частину території України. Згідно з Конституцією України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність вважаються найвищою соціальною цінністю. Відповідним чином Україна бере на себе відповідальність встановлювати та забезпечувати права і свободи людини та громадянина. Цей обов’язок підтверджується багатьма міжнародно-правовими документами. 17 липня 1997 року Верховною Радою України було ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція). Відтоді держава Україна започаткувала нову стадію правового розвитку та перетворення. Згідно зі статтею 9 Конституції України Конвенція вважається частиною національного законодавства, тому звідси випливає юридичний наслідок - забезпечення реалізації всіх прав та свобод зазначених у цій Конвенції та гарантії рівного права на звернення по правовий захист до Європейського суду з прав людини. Відповідно Україна зобов’язана забезпечувати реалізацію статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме стаття 3 Конвенції висвітлює зміст одного з основоположних прав людини - право фізичної недоторканності та абсолютну заборону катувань. Стаття 28 Конституції України категорично забороняє катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність поводження чи покарання. Отже, катування - це навмисні діяння, які характеризуються завданням людині фізичного чи психологічного болю, з боку конкретної особи чи групи осіб, з метою одержання від неї певної інформації. Відповідно до законодавства України, катуванням вважаються злочини, які є умисно скоєні, які полягають в заподіянні сильного фізичного болю. Виходячи з цього, варто розуміти що шкода може завдаватися також честі та гідності людини, а не лише фізичні тортури. Отже, метою роботи є розкриття проблеми заборони катувань, нелюдського та такого що принижує гідність поводження чи покарання. Відповідно, в роботі поставлено наступні завдання: • Зробити аналіз практики Європейського суду з прав людини в контексті заборони катувань, нелюдського та такого, що принижує гідність поводження чи покарання • Вивчити основні обов’язки держави з питань катування та приниження гідності людини • Розкрити проблему катувань з погляду на ситуацію в Україні Об’єктом дослідження є питання катувань та приниження гідності, як протиправне діяння з боку однієї особи чи групи осіб. Предметом дослідження є проблема заборони катування, нелюдського та такого, що принижує гідність поводження чи покарання. РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВІСТЬ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ 1. 1. Значення понять «катування», «нелюдське поводження», «нелюдське поводження, що принижує гідність чи покарання» у практиці Суду Національне та міжнародне право беззаперечно забороняє прояви катування чи нелюдського поводження. Якщо проаналізувати різні нормативно-правові акти у галузі захисту прав людини, то можна стверджувати, що в багатьох документах вказується на заборону катувань, а саме: у Декларації про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження й покарання; у Загальній декларації прав людини; у Міжнародному пакті про громадянські й політичні права та ін. Тому, без сумніву, цю норму потрібно вважати обов’язковою та не виправдовувати за будь-яких обставин. Прочитавши статтю 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - ЄКПЛ), можна побачити що стаття не дає визначення терміну «катування» та інших термінів. Тому звідси відразу випливає запитання - що розуміється під цими термінами та як їх правильно тлумачити. Зрозуміло, що поняття у статті 3 ЄКПЛ пов’язані між собою та інколи можуть застосовуватися одночасно, але для правильного тлумачення слід розділити статтю 3 на окремі елементи, такі як: − катування − нелюдське поводження − поводження, що принижує гідність людини чи покарання [5, с. 112] Щодо тлумачення поняття «катування». Вперше термін «катування» ЄСПЛ визначив у рішеннях щодо справи «Данія, Франція, Норвегія, Швеція та Нідерланди проти Греції» (1969 рік). Згідно з цим, катування - це нелюдське поводження, що призводить до дуже важких страждань. Розмежовуючи поняття, ЄСПЛ зазначив, що не всі протиправні дії можуть підпадати під зміст статті 3 ЄКПЛ [20, с. 19-20]. Та з часом термін був уточнений у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (1978 р.) та визначався вже як навмисне нелюдське поводження, що завдає важких страждань. У цій справі ЄСПЛ глибоко дослідив термін «катування» та виокремив конкретні фактори, котрі повинні бути враховані аби зрозуміти чи суб’єкт порушив положення статті 3 ЄКПЛ. Було перераховано такі фактори, як стать, вік та стан здоров’я постраждалого. Також ЄСПЛ брав до уваги інтенсивність такого поводження та те, який вплив воно мало на психіку людини.