Тлумачення правових норм: поняття, способи, види (ID:762609)

Тлумачення — це один із найдавніших правових інститутів. Ще римські юристи приділяли багато уваги пізнанню сенсу права, виробляючи відповідні правила і способи тлумачення, а грецькі дослідники права посткласичного періоду відзначали багатоаспектність правових норм. Останніми був зроблений висновок про те, що інтерпретація однієї й тієї ж норми права різним людям може дати неоднакові відповіді або в різних випадках приводити інтерпретатора до однакових висновків. І в античні часи, і сьогодні основна мета тлумачення — однакове розуміння та застосування норм права. Необхідність тлумачення норм права обумовлена різними факторами, у тому числі динамікою суспільних відносин і, відповідно, динамікою законодавства. Але тут слід обов'язково пам'ятати, що закони змінюються згідно з суспільно-політичною ситуацією не в процесі тлумачення, а в порядку, встановленому законодавством. Отже, неприпустимо у процесі тлумачення змінювати зміст норм права та робити відступи від норм через їх застарілість чи недоцільність. Суворе дотримання закону — сутнісна вимога законності [26, 8]. Саме поняття «тлумачення» (з лат. interpretatio) є багатозначним. Так, у широкому розумінні — це будь-який пізнавальний процес, котрий спрямований на пояснення природних чи суспільних явищ. Натомість у вузькому значенні під «тлумаченням» розуміють пояснення висловів, формул, символів тощо, тобто знакiв природної чи штучної мови. Таким чином, термін «тлумачення» означає, з одного боку, певний розумовий (пізнавальний) процес, котрий спрямований на пояснення знакової системи, а з іншого — результат цього процесу, котрий виражений у сукупності висловлювань природної мови, який надає конкретного значення вказаній системі. В юридичній науці та практиці аналогічно використовують поняття «тлумачення права (норм права, закону)».