Зразок роботи
Вступ
Правоохоронна функція держави являється однією з невіддільних органічних функцій держави є правоохоронна. Відповідно забезпечення юридичними, інтелектуальними, матеріально-технічними ресурсами залежить від рівня даної функції, а також ступінь захищеності людини та суспільства в цілому, і, певною мірою, перспективи розвитку самої держави. Період існування України як незалежної держави був дуже складним чи то з погляду практичного забезпечення правоохоронної функції, чи то з огляду на законодавче регулювання цієї діяльності.
Підвищення значної кількості правопорушень, виникнення нових злочинів, зростання рівня технічного оснащення і кваліфікації злочинців та багатьох інших небезпечних та загрозливих чинників – усе це потребує швидкого реагування та регулювання злочинної діяльності від держави. Майже всі державні органи, що здійснюють правоохоронну діяльність, залучаються до боротьби безпосередньо із цими негативними явищами. У межах правоохоронних відомств створюються нові підрозділи, іноді з майже однаковими функціями, які раніше не були властиві цим державним структурам.
З огляду на сучасні трансформаційні процеси та появу нових загроз для нормального підтримання правопорядку в країні та регіоні, таких як екстремізм, тероризм, сепаратизм, порушення громадського порядку групами та колективами, важливим являється посилення ролі правоохоронної функції держави, зокрема, адміністративно-правової реалізації цієї функції всіма компетентними органами. Необхідно вдосконалювати певні відповідні механізми. Цей процес має бути системним і комплексним, ґрунтуватися на наукових доказах та враховувати ситуацію у сфері правозастосування в Україні.
Правоохоронну функцію держави реалізують різні суб’єкти. У діяльності деяких з них саме правоохоронна спрямованість є вирішальною і за метою, і щодо завдань, форм, повноважень, сил, засобів тощо. Такі структури фактично створені для того, щоб виявляти, хто, коли, де, за яких умов порушив ті чи інші правовідносини. Ці органи мають відповідний правовий механізм припинення та профілактики таких порушень, а їх діяльність, відповідно до основної мети, можна схарактеризувати як правоохоронну.
Структуруючи позицію щодо природи правоохоронної функції держави, то доцільно зазначити, що її розкриття потребує належного усвідомлення значення термінів «право» та «охорона». Формується твердження, що якщо державна правоохоронна діяльність відбуватиметься у дисонансі з функціональним призначенням права, то гарантування правової законності та правового порядку у державі буде відбуватися досить проблематичним чином. Далі детальніше розглянемо вплив правоохоронної функції.
Метою моєї курсової роботи є аналіз та огляд наукових поглядів щодо поняття правоохоронної функції держави, визначення суб’єктів реалізації правоохоронної функції держави та форм реалізації правоохоронної функції держави.
Розділ I. Поняття правоохоронної функції держави
Загалом, поняття правоохоронної функції держави тісно пов’язане із іншими спорідненими юридичними термінами, зокрема такими як правоохоронна діяльність держави та правоохоронними органами. За цих обставин, визначення сутності та змісту феномену правоохоронної діяльності ускладнюється не лише відсутністю її комплексного законодавчого регулювання, але й правовою невизначеністю ані правоохоронної функції, ані поняття й системи правоохоронних органів.
Серед усіх функцій держави особливе місце займає правоохоронна. Правоохоронна функція, або функція з установлення й охорони правопорядку це діяльність держави щодо забезпечення точного і повного виконання своїх розпоряджень усіма громадянами, організаціями та державними органами. З метою реалізації цієї функції застосовуються різні методи, такі як методи правотворчості та правозастосування (діяльність компетентних органів щодо
застосування заходів юридичної відповідальності).
Передусім, доречно зазначити, що перманентна потреба гарантування й забезпечення правопорядку, прав, свобод та інтересів людини і громадянина, безпеки суспільства і держави цілком логічно й зумовлює формування окремого правоохоронного напрямку в діяльності держави в цілісну правоохоронну функцію. На сьогодні існування самостійної правоохоронної функції на відміну від радянських вчених сумніву вже не піддається, однак, все ще зберігається проблематика неоднозначного розуміння її сутності.
Так, наприклад, В.І. Осадчий вважає, що правоохоронна функція – це гарантування функціонування суспільних відносин, врегульованих правом. У той же час, за П.В. Онопенко правоохоронними функціями держави є об’єктивно зумовлені її охоронними правовими потребами і сутністю державної влади однорідні стійкі напрямки її діяльності із задоволення цих потреб. Інший вчений, І.П. Лавринчук, зазначає, що правоохоронна функція передбачає охорону кожного члена суспільства від несправедливого поводження з боку інших осіб. З приводу усього вищевказаного маємо одразу констатувати недостатню конкретизацію у наведених визначеннях сутності правоохоронної функції, що майже не відображує специфіку правоохоронної діяльності як явища правової дійсності та наближається загально-теоретичного розуміння функції держави. Крім цього, у розрізі правоохоронної функції видається коректнішим говорити про охорону прав не лише «члена суспільства», а загалом будь-якої особи, включно з апатридами та іноземцями. Тим більше слід зважати, що порушення прав громадян може мати місце не тільки з боку інших осіб, але й з боку самої держави чи, наприклад, внаслідок дії природних чинників, убезпечення від чого теж належить до сфери правоохоронної функції держави.
