Законотворчий процес поняття та стадії (ID:778274)

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ 1.1. Поняття та ознаки законотворчого процесу У процесі законодавчого врегулювання суспільних відносин одне з провідних місць посідає законотворчість. Адже ефективність закону закладається саме на стадії його творення. Від того, наскільки закон відповідатиме інтересам суспільства та які механізми його реалізації передбачатимуться, залежить ступінь його дотримання та виконання. Роль права є дуже важливою, оскільки воно регулює основні, найважливіші та найважливіші суспільні відносини. Право охоплює більшість сфер людської діяльності і розширює сферу свого регулювання в міру розвитку суспільних відносин. У процесі регулювання суспільних відносин закон повинен бути вичерпним,точним і зрозумілим. Будь-які недоліки в законодавчому процесі впливають на якість закону, що, в своючергу, робить регулювання суспільних відносин неефективним. Такі закони стають недієвими, містять "мертві" норми або суперечать існуючій системі правових норм. Вагома роль законодавства в житті кожної особи і суспільства загалом передбачає знання способів, використання різноманітних засобів, за допомогою яких формується і розвивається законодавство. Без такого знання виключається будь-яка вдала й ефективна діяльність щодо створення законів, які покликані забезпечувати свободу особи та прогрес суспільства. На думку А. Тихомирова, законодавчим процесом є процес діяльності вищих органів державної влади щодо видання законодавчих актів, що складається з ряду стадій: 1. прогнозування і планування законодавства; 2. внесення пропозицій про зміну закону; 3. розробка концепції закону і підготовка законопроекту; 4. спеціальне та громадське обговорення проекту закону; 5. розгляд і прийняття закону; 6. опублікування закону і набрання ним чинності [1]. Автор характеризує законодавчий процес ознаками, які виходять за межі парламентської процедури та доповнює їх дозаконодавчим етапом (прогнозування і планування законодавства, внесення пропозицій про зміну закону, розробка концепції закону і підготовка законопроекту). Вищезазначе ні ознаки характерні і для самого законодавчого процесу, оскільки саме поняття "законодавчийпроцес" пов'язане зд іяльністю суб'єктів законодавчої влади (Президента, міністрів, народних депутатів, Національного банкуУкраїни), а сам законодавчий процес починається з моменту підготовкис уб'єктом законодавчої влади законопроекту та внесення його на розгляд законодавчого органу. Сам процес підготовки правового припису підпадає під підготовчу процедуру, що включає правову експертизу, моніторинг та формування концепції законопроекту, і лише після завершення всіх необхідних підготовчих дій законопроект подається суб'єктом законодавчої ініціативи. О. Скакун [2], О. Ющик [3] вважають, що поняття «законотворчий процес» і «законодавчий процес» співвідносяться між собою як ціле та частина. Під законотворчим процесом розуміють регламентована Конституцією, законами та іншими нормативно - правовими актами процедура внесення на розгляд законодавчого органу, прийняття, опублікування та введення в дію законів. В. Журавський розглядає законодавчий процес як законодавчу діяльність, тобто врегульовану Конституцією, Регламентом Верховної Ради та іншими законами діяльність парламенту з підготовки, розгляду та прийняття законів і їхнього оприлюднення [4].