ДОКУМЕНТИ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОКАЗІВ, ЇХ ВИДИ (ID:784406)

ВСТУП У кримінальному провадженні документи як докази широко використовуються за умови дотримання вимог кримінального процесуального закону до їх форми і змісту, а відтак, їх належності та допустимості. Документом у кримінальному процесі є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (ч. 1 ст. 99 КПК України). Документ являє собою речовий доказ, коли він підпадає під ознаки речових доказів, тобто якщо документ слугував знаряддям злочину або зберіг на собі сліди злочину, або виявився об’єктом злочинних дій підозрюваного (обвинуваченого) тощо. Якщо документ є речовим доказом, то на нього поширюється процесуальний режим оформлення останнього [1]. Вивченню питання використання документів як доказів під час розслідування злочинів присвячено праці В.Д. Арсеньєва, Л.В. Вороніної, В.А. Галкова, В.А. Камишина, А.М. Копьєвої, Н.О. Кузнєцової, О.А. Леві, Ю.Н. Прокофьєва, М.С. Строговича та інших фахівців. Однак у контексті застосування Кримінального процесуального кодексу України питання використання документа як доказу під час кримінального провадження набувають актуальності та потребують вивчення 1. Документ як джерело доказів у кримінальному провадженні Фіксація інформації– обов’язковий елемент управлінської діяльності на підприємствах, в установах, організаціях, оскільки без цього немає можливості її зберігати, одержувати, передавати й опрацьовувати у будь-який спосіб. За характером виникнення документи поділяються на дві групи: • офіційні (надходять від органів державної влади, органів місцевого самовря-дування, підприємств, організацій і установ, службових осіб); • особисті (надходять від фізичних осіб) [2, 136]. Джерелом доказу документа є його автор. Правове положення джерела доказів у цьому випадку визначається компетенцією автора документа, яка обмежується межами його функцій. Документи можуть мати офіційний характер, якщо вони виходять від державних органів, організацій (акти ревізій, документальних перевірок тощо) Авторами документів можуть бути і громадяни, коли надаються угоди, розписки та інші акти, пов’язані з реалізацією прав і обов’язків [3, 295].