Договір позики в цивільному обороті: правове регулювання та проблеми реалізації (ID:786298)

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ПОЗИКИ ТА ЙОГО РОЗВИТКУ 1.1 Генезис інституту позики в правовій науці Договори позики є досить давнім правовим явищем. Перші позикодавці діяли задовго до появи грошей як об'єкта правовідносин (наприклад, про це писав грецький поет Гесіод, який жив у V ст. до н.е., тобто приблизно за 100-200 років до появи першої грошової системи в Стародавній Греції), а позики надавалися і поверталися в натуральній формі, наприклад, зерном, борошном, худобою, іншою сільськогосподарською та ремісничою продукцією. Позики надавалися і поверталися в натуральній формі - зерном, борошном, худобою та іншими сільськогосподарськими і ремісничими продуктами. Згадки про кредитні відносини можна знайти в стародавніх джерелах права, зокрема в Законі царя Хаммурапі (18століттядо н.е.), ассирійському праві, хетському праві, Біблії та Корані. У працях античних та середньовічних філософів і вчених (Платон, Аристотель, Сенека, Цицерон, Тома Аквінський, Микола Оресме) активно досліджувалися кредитні відносини та питання лихварства. Починаючи з 16 століття, у працях Ж.Кальвіна, Д.Локка, К. Сармазія, Ж.Тюргота, І.Бентама остаточно сформувалося уявлення про те, що відносини позики є невід'ємноючастиною фінансово-економічного життя суспільства та держави. Таким чином, кредитна система сприяла становленню та розвитку сучасної банківської системи. Національні доктрини цивільного права, що сприймають прогресивний європейський правовий погляд на кредитні відносини, розглядають кредитний договір як фундаментальну, універсальну, шаблонну модель, якаформує систему інших договорів, що породжують кредитні відносини. Кредитні договори є типовим прикладом реальних договорів. Відповідно до ч. 2 ст. 1046 п. 1 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Деякі дослідники припускають, що може існувати договір позики за домовленістю. Договори позики є односторонніми, оскільки при укладенні договору лише одна сторона, позичальник, зобов'язується вчинити певну дію (повернути кошти), а інша сторона, позикодавець, стає кредитором і набуває лише право вимоги. Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, в принципі, договір позики є відплатним договором. Законодавець не вважає суму договору позики або порядок сплати процентів важливою умовою, а відсутність спеціальної угоди, яка б деталізувала згадані вище звичаєві умови, не перетворює договір позики на безоплатний правочин. По-перше, розмір процентів та порядок їх отримання визначаються в договорі. Однак, якщо в договорі розмір процентів не визначено, то він визначається обліковою ставкою Національного банку України. Якщо інше не встановлено сторонами, проценти сплачуються щомісяця до повного повернення позики.