Адміністративний договір як перспективний різновид правових актів (ID:816513)

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОГО ДОГОВОРУ 1.1. Виникнення і становлення адміністративного договору, як особливого способу закріплення управлінських відносин Договір як особливий регулятор суспільних відносин бере свій початок ще за часів Стародавнього Риму. Так, у римському праві договір (contractus) розглядається як найбільш важливе джерело зобов'язань. Це була основна правова форма за допомогою якої відбувався господарський та товарний обіг. Договірна система того часу була дуже розгалуженою і охплювала всі сфери господарського життя [1, с. 66]. Однак самі теоретичні розробки адміністративного договора були розпочаті лише на початку минулого століття вченим із Західної Європи. Зокрема, протягом XIX — початку XX ст. більшість авторів вважали, що, недивлячись на велике значення адміністративного акта як правової форми управлінських дій, в публічно-правовій сфері є договори, що виконують функції управління (наприклад, підпорядкування, координація, розподіл, організація), аби задовольнити взаємні публічні інтереси [2, с. 200]. На відміну від адміністративного акта (правового акта управління), який набув вже у кінці XIX ст., дякуючи відомому німецькому вченому О. Майєру, чіткого образу правової моделі та посів у адміністративно-правовій системі домінуюче становище, адміністративний договір довгий час обминався науковцями як проблема адміністративного права. О. Маєр вважав, що договори між державою та громадянином неможливі у сфері публічного права, оскільки відносини між ними є субординаційними (підпорядкованими), а договір укладається між рівноправними і непідпорядкованими суб'єктами [2, с. 200]. Але попри деяку затримку, теорія адміністративного договору продовжувала розвиватися в усьому світі. Так, наприклад, на тлі кризи розвитку апарату державного управління у федеральних структурах США, здебільшого адміністративної галузевої та територіальної організації, одним із напрямів пошуку більш адекватних вимогам сучасності форм та методів державного управління став розвиток договір-ної форми спільної діяльності влади штатів. Договори між штатами передбачалися Конституцією США ще в 1787 р., проте протягом тривалого часу їм не надавалося великого значення. Укладали штати їх, головним чином, для розв'язання суперечок про кордони між собою. Можливість укладення й виконання договорів обмежувалася необхідністю отримати згоду Конгресу. З 1893 р. рішенням Верховного Суду США ця згода була необхідна тільки для тих договорів між штатами, що спрямовані на «розширення політичної влади штатів», тобто обмеження повноважень федеральної влади [1, с. 67].