Курсова робота на тему: «Кримінальний проступок: поняття та місце у системі правопорушень» (ID:826352)

Законодавча класифікація кримінальних правопорушень має важливе значення при вирішенні низки питань, пов’язаних із диференціацією кримінальної відповідальності, визначенні кола обмежень, які застосовуються до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, правильної кваліфікації, індивідуалізації кримінальної відповідальності, застосуванні звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання та його відбування, а також низки інших кримінально-правових інститутів. Наразі, «кримінальне правопорушення» є центральним поняттям у кримінальному праві. У чинному КК України законодавець закріпив, що кримінальним правопорушенням є передбачене Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення. Кримінальне правопорушення, у різних його проявах, як таке, завжди суперечить основним потребам та інтересам суспільного розвитку. А оскільки саме об’єктивні закономірності і тенденції розвитку суспільства, його потреби та інтереси виступають основою (критерієм) виміру цінності чи антицінності поведінки особи, його вчинків з точки зору відповідності чи невідповідності їх потребам та інтересам людей, держави, суспільства в цілому, то кримінальні правопорушення завжди є антисоціальним явищем – суспільно небезпечною поведінкою (діянням) особи, оскільки воно завжди посягає на суспільні цінності – блага і інтереси суспільства, з приводу яких існують відповідні суспільні відносини. Кримінальним правопорушенням, згідно з ч. 1 ст. 11 КК України визнається лише діяння, що вчинене суб’єктом кримінального правопорушення – особою фізичною, осудною, яка на момент його вчинення досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність (статті 18-22 КК). Тому не є кримінально протиправним діянням і не може визнаватися кримінальним правопорушенням акт суспільно-небезпечної поведінки, вчинений неосудною особою чи особою, що не досягла віку кримінальної відповідальності, встановленого в ст. 22 КК, а також дії, вчиненні юридичною особою. Дана ознака надає підставу проводити відмежування кримінально протиправних діянь від дій (чи бездіяльності), які хоча об’єктивно і є суспільно небезпечними і передбаченими кримінальним законом як кримінальне правопорушення, але вчиняються особами, що не є суб’єктами цього правопорушення і кримінальної відповідальності.