Зміст
У травні 2003 р. Надія Чобіт звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства (ВАТ) “Червоний чабан” Каланчацького району (треті особи: Червоночабанська сільська рада, Каланчацька районна рада, Каланчацька районна державна адміністрація) про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.
У позові Н. Чобіт зазначала, що 24 лютого 1998 р. помер її чоловік Серг Чобіт, який був акціонером ВАТ “Червоний чабан”, створеного 26 лютого 1997 р. на базі радгоспу-заводу “Червоний чабан”, і перебував з ВАТ у трудових відносинах.
27 грудня 1997 р. на загальних зборах акціонерів ВАТ було прийнято рішення про роздержавлення земель і затверджено початковий список осіб, що мають право на земельну частку (пай), до якого був включений С. Чобіт.
27 березня 2001 р. Червоночабанська сільська рада прийняла рішення № 170 про передачу державних земель у колективну власність ВАТ, а також рішення № 171, у якому затверджено список громадян, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю. При житті С. Чобіт був включений до цього списку, однак після смерті – виключений.
Крім того, позивачка вказувала, що після смерті С. Чобота успадкувала належні йому акції ВАТ, про що свідчать свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 квітня 2002 р. та виписка з реєстру власників іменних цінних паперів. Указаними акціями вона до цього часу не розпорядилась, крім неї інших спадкоємців у С. Чобота немає.
6 вересня 2001 р. ВАТ отримало Державний акт на право колективної власності на землю. Вважаючи виключення С. Чобота із зазначеного вище списку незаконним, позивачка просила визнати за нею право на земельну частку (пай) у колективній власності на землю ВАТ.
Визначити коло правовідносин.
Які правові засади, мета та порядок паювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств?
Яка правова природа права на земельну частку (пай)?
Чи правомірні вимоги Н.Чабан?
Вирішити справу.
Магістр